Вполював у лісі коханку
Оперативна група міліції поспішала до лісу, що наближався похмурою чорною стіною на білому фоні засніженого поля. Півгодини тому в райвідділ УМВС зателефонував невідомий чоловік і схвильованим голосом розповів, як знайшов у лісі мертве тіло жінки:
– Поблизу дороги, як тільки в’їдете в ліс, воно лежить!
Повідомлення було правдивим: у вказаному місці оперативники виявили труп зі слідами вогнепального поранення.
***
У містечку біля лісу мешкав такий собі тридцятисемирічний чолов’яга Павло з козацькими вусами та масними очима джиґуна, якими полюбляв проводжати чи не кожну спідницю, що проходила повз нього. Правда, старався робити це крадькома, бо мав жінку, двох дітей і дуже сувору тещу, у хаті якої приймакував. Мав Павло на господарстві легковий автомобіль «Нива», який купив недавно, заробивши гроші на приватних будовах. Тож став виїжджати в села району підторговувати різним дрібним крамом.
Одного разу, повертаючись з базарування, Павло підібрав на дорозі попутницю. Жінка була непогана на вроду та ще й дуже балакучою. Поки їхали до міста, він з нею так розговорився, що відчув: їхня зустріч мусить продовжитися в іншому місці, де його рукам не заважатиме кермо, а очам не потрібно буде стежити за дорогою. Відчула це й попутниця, і Павлова «Нива» повернула перед містом на об’їзну та помчала до затишного куточка з романтичною назвою «Гайок». Там Павло з Лідою (так звали жінку), випивши пляшку вина, познайомилися тісніше.
Відтоді Павло став навідуватися до коханки. Ліда була розлученою, працювала бухгалтером у комунгоспі, а що мала довгого язика, то про нового кавалера розповіла своїм колежанкам. Позаяк містечко невелике, то дізналися незабаром про Павлові походеньки і його домашні. Оскільки ні жінка, ні теща доказів його зради не мали, то все чоловіку сходило з рук (якщо не зважати на зіпсовані нерви та настрій унаслідок докорів і сварок).
Тривало це майже рік. Одного дня Павло зрозумів, що мусить робити вибір: сім’я або коханка. Зупинився на першому. Проте порвати з Лідою виявилося непросто, бо жінка була не лише з довгим язиком, але й з гострими зубами. Мало того, що вимагала від коханця розлучитися з дружиною та переходити до неї, то ще й погрожувала:
– А ні, то я їй кислотою в обличчя лину!
Якийсь час Павло крутився між двома вогнями, та зрозумівши, що довго так не витримає, вирішив усе ж таки з Лідою порвати назавжди.
Одного дня домовився з нею, аби вийшла на околицю, він забере її – і поїдуть на дачу (від Павлової матері у спадок дісталася старенька хатина).
***
Слідчі, які розслідували справу про вбивство бухгалтерки комунгоспу (саме її мертве тіло було у лісі), опитавши її сусідів, знайомих і колег, дізналися про коханця. Спочатку Павла збиралися допитати як свідка. Проте вдома його не застали.
– Ще вчора поїхав на полювання, то й досі не повернувся, – сказала занепокоєна візитом міліції Павлова дружина.
– А де ж він може бути?
– Мабуть, на дачі, бо завжди їздить туди полювати.
Після такої інформації Павло зі свідка перетворився на підозрюваного.
Затримувати ймовірного вбивцю до вказаного села вирушила спеціальна група, одягнена у бронежилети та озброєна автоматами. Обережність тут була не зайвою: підозрюваний також був озброєний, так що чекати від нього можна було що завгодно.
Біля хатини, яку оточила спецгрупа, стояла «Нива» білого кольору. Старший групи, ховаючись за машиною, наказав Павлові виходити з піднятими руками. Та жодної реакції не було.
Вирішили штурмувати хату. Павло лежав одягнений на ліжку і міцно спав. Поруч на підлозі валялися дві порожні пляшки з-під горілки, в кутку стояла мисливська рушниця.
***
– Я не думав її вбивати! – розповідав на допиті Павло, переночувавши у камері попереднього утримання. – Лише хотів налякати…
– Навіщо ж завезли до лісу? – запитав слідчий.
– Ми домовилися поїхати на дачу. Але дорогою передумав і вирішив у машині Ліді сказати, що розриваю з нею стосунки, бо на дачі міг би знову спасувати – вона була не жінка, а справжня чортиця…
***
Доїхавши до лісу, «Нива» звернула на лісову доріжку, проїхала трохи й зупинилася.
– Навіщо ми сюди приїхали? – запитала здивовано Ліда.
– Виходь з машини, побачиш, – відповів Павло, відчиняючи дверцята.
– Ти що, надумав тут полювати? –запитала ще раз, побачивши в його руках рушницю.
– Ні, хочу серйозно з тобою поговорити
– Про що?
– Про те, що ми більше не будемо зустрічатися.
– То ти таки обрав її?
– Так.
– Я вас обох знеславлю! – закричала вона в істериці. – Не дам вам жити!
– Тоді я тебе застрелю, – сказав Павло і навів на жінку рушницю, забувши, що була заряджена на випадок, якщо дорогою вибіжить заєць.
А Ліда наче сказилася: стала обзивати коханця, схопила рушницю за дуло, намагаючись вирвати у нього з рук. Тут і гримнув постріл…
Побачивши, що жінка мертва, Павло злякався й утік з лісу на дачу, де з горя напився і заснув.
Ігор СЛАВИЧ,
Вінницька область
| Comments: |
