Від нового Кримінального процесуального кодексу у захваті лише влада
Навіть правоохоронці коментують його з неприхованим сарказмом
Вже більше двох місяців наша держава живе за новим Кримінальним процесуальним кодексом. Його неодноразово коментували експерти та фахівці ще до прийняття, не висловлюючи жодних обнадійливих думок стосовно позитивних змін. Проте навіть за короткий термін дії КПК спробуємо оцінити законотворчі нововведення.
Оперативна робота «зарубана»
Зрозуміло, що більшість українських громадян не обізнані у своїх правах. Проте народна мудрість «від суми і від тюрми не зарікайся» застерігає, що кожному з нас варто знати елементарні правові норми, аби вміти вийти зі скрутної ситуації, а вона може трапитися з кожним.
Отже, 13 квітня 2012 року Верховна Рада ухвалила президентський проект КПК,14 травня Президент його підписав, а з 20 листопада минулого року він увійшов в дію. Закон отримав чимало позитивних відгуків, зрозуміло, з боку провладних експертів та його авторів, і так само шквал критики не лише від опозиційних тлумачів, а й від самих правознавців. Так, «головний редактор» нового кодексу керівник Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента Андрій Портнов переконує громадськість України, що запроваджено змагальну модель кримінального провадження, подібну до європейської. А чимало правозахисників припускають, що новий КПК порушуватиме права людини, особливо у частині захисту.
Деякі ключові моменти нововведень КПК варті уваги. Вони певною мірою у своїй редакції відрізняються від попередніх, що були у КПК, прийнятому 1960 року. Варто відзначити: злочини, скоєні до 20 листопада 2012 року, розглядаються ще за старим кримінально-процесуальним кодексом. Таку ситуацію автори КПК вважають «перехідною», тобто вона існуватиме, допоки не буде розглянута остання кримінальна справа, порушена до введення в дію нового КПК. Експерти стверджують, що в історії людства не було жодного випадку, коли в один час на одній території діяли два процесуальні кодекси, називаючи це безглуздістю.
Суттєвою зміною є те, що тепер постанову про порушення кримінальної справи не приймають чи відхиляють, як раніше, протягом 3-10 діб (за цей час проводилася дослідча перевірка), а кожне правопорушення вносять до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Тобто слідчий протягом 24 годин з того моменту, як отримав заяву, вносить дані в реєстр і починає розслідування. Заявник автоматично стає потерпілим. З одного боку, це позитивний момент, бо раніше потерпілому могли відмовити у порушенні кримінальної справи, з іншого – підозрювані оскаржити початок розслідування тепер уже не можуть, що порушує таку норму як «презумпція невинності». Отже, все залежить від об’єктивності та відповідальності слідчого і прокурора. А от фахові працівники прокуратури взагалі цю норму вважають абсурдною. Адже та кількість слідчих, які є на даний час, якісно опрацювати кожну зареєстровану справу не в силі. Як вони кажуть, оперативна робота «зарубана». Так само багато запитань у них до механізму виконання нормативних процедур.
Позитивним моментом у нововведеннях правознавці вважають унеможливлення повернення справи на додаткове розслідування, що часто призводило до її затягування. Тепер суд зобов’язаний прийняти конкретне рішення: призначити покарання чи виправдати підсудного. Більше того, покази, отримані не в суді, вже не є доказами. Тому, на думку експертів, катування та інші способи вибиття зізнання не матимуть сенсу, бо без підтвердження в суді жодне свідчення не братиметься до уваги і не впливатиме на винесення вироку.
Іншим «плюсом», згідно з новою нормою, вважають те, що утримуватися під вартою будуть лише особи, які вчинили насильницькі дії або тяжкі злочини, що спричинили чиюсь смерть. Решта або даватимуть підписку про невиїзд, або ж триматимуть під домашнім арештом під контролем правоохоронців (в майбутньому його має забезпечувати електронний моніторинг – підозрюваному одягатимуть електронний браслет), або підсудних відпускатимуть на період слідства ще й під заставу. Міру запобіжного заходу визначає виключно суд. Розмір застави коливається від однієї до трьохсот тисяч гривень.
Новим у КПК є положення про те, що захисником особи у кримінальному процесі може бути лише той адвокат, який внесений до Єдиного реєстру адвокатів України. (За старим КПК захист у суді провадять не лише особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та інші фахівці у галузі права, а й близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники). Таку норму чимало правознавців вважають адвокатською монополією, що порушує конституційні норми. Хоча тепер держава зобов’язується забезпечити всіх безкоштовними адвокатами, яким платитиме зарплату. Отже, не виключено, що ними буде легше маніпулювати.
Встановлення терміну досудового слідства та судового провадження теж називають позитивним моментом у КПК. Тепер злочини середньої і легкої тяжкості розслідуються шість місяців, тяжкі й особливо тяжкі – 12 місяців. Це нововведення, на думку ініціаторів такої норми, розвантажить переповнені СІЗО. Проблема завантаження СІЗО актуальна, однак правозахисники не виключають, що від утримання під вартою можна буде відкупитися заставою, а потім зникнути – у відповідній нормі КПК йдеться не лише про злочини невеликої тяжкості, а й про тяжкі та особливо тяжкі.
Суд присяжних – фількіна грамота?
Новий КПК ввів посаду слідчих суддів, аби встановити судовий контроль над дотриманням прав людини під час слідчих дій, надавши їм чимало повноважень, а саме: в питаннях тимчасового доступу до речей і документів, арештованого майна, вибору запобіжного заходу, проведення негласних слідчих дій. Критики вважають, що слідчий суддя може або захистити права людини в досудовому розслідуванні, або, навпаки, дозволити проникнути в особисте життя «жертви», починаючи з прослуховування, негласних обшуків до прихованих відеокамер у спальні. Коментуючи цю норму, вони кажуть: знаючи, хто сьогодні впливає на кадрові призначення, можна не сумніватися, що ці «спеціально дібрані люди» виконуватимуть політичні замовлення, а не обстоюватимуть права людей.
Новий КПК передбачає процедуру примирення сторін (якщо злочин не насильницький), згідно з якою обвинувачений може примиритися з потерпілим. Таким чином автори КПК хочуть розвантажити суди від дрібних справ. А от критики вважають, що в українських умовах ця норма може провокувати широке застосування шантажу та корупції у діяльності правоохоронних органів.
Кримінальний процесуальний кодекс запровадив негласні слідчі (розшукові) дії, які не підлягають розголошенню. Частина з них здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, частина – за власним рішенням слідчого чи прокурора. Щоправда, ці дії проводяться лише у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів. Опоненти вважають, що прив’язати будь-якого опозиціонера до якоїсь кримінальної справи (давання хабара, навіть вбивства) – справа техніки, а там можна спокійно починати негласні слідчі дії. А це обстеження публічно недоступних місць, житла чи інших володінь, які перебувають у чиїйсь власності, шляхом таємного проникнення туди, зокрема з використанням технічних засобів.
Стосовно суду присяжних, про який автори кодексу говорять як про виключно позитивний момент, то він мало чим відрізняється від попередніх народних засідателів. За новим КПК суд присяжних (три особи) буде застосовуватися лише у першій інстанції і лише по тих справах, де обвинувачуваному загрожує ув’язнення більше 10 років чи довічне. Тобто тут на якийсь позитив не варто надіятися.
А от «гуманізація» кримінальної відповідальності за вчинення економічних злочинів, впроваджена командою Януковича, не здивувала нікого – тепер від відповідальності за ухилення від оподаткування, доведення до банкрутства підприємств, рейдерства і навіть контрабанди можна «відкупитися» штрафом. Цю тенденцію підтримано і Кримінальним процесуальним кодексом: розширено перелік запобіжних заходів, які можуть застосовуватися до підозрюваного чи обвинувачуваного. Хто займається такими «ділами» – знаємо. Люди геть не бідні. А ще таким чином можна поповнити бідовенький бюджет.
Кодексом передбачено також створення Державного бюро розслідувань, яке займатиметься злочинами, скоєними високопосадовцями, прокурорами, співробітниками правоохоронних органів і суддями. За словами генерального прокурора Віктора Пшонки, його формування буде впроваджуватися протягом п’яти років.
«Для того, щоб вимоги нового КПК чітко виконувалися, необхідно додати ще хоча б 10 тисяч правоохоронців», – зазначив в одній з телепередач колишній депутат ВР України, за фахом суддя, Юрій Кармазін. Та що там говорити, навіть така елементарна вимога, як тримання у судовому залі підсудного за скляною перегородкою, не виконується – щоб прибрати грати, не вистачає коштів.
Один з фахових працівників прокуратури у розмові сказав, що, на превеликий жаль, авторами КПК були не практики, а теоретики, а тому цей кодекс ще «вилазитиме боком» усім нам. Його ліпили, витягуючи певні нормативи з європейських законів, і «тулили» до нашої дійсності. А це те саме, на їхню думку, що вирізати окремі частини картин відомих художників, а потім склеїти їх в одну.
Словом, годі сподіватися на те, що у державі, де для «вибраних» немає жодних законів, якісь нововведення можуть змінити життя громадян на краще. Тим паче, коли ми абсолютно пасивні у прийнятті будь-яких правових актів…
Ольга ЖАРЧИНСЬКА
Думка фахівців
Анатолій ХОМИЦЬКИЙ, заступник Голови Апеляційного суду Волинської області:
– У цей перехідний період дати оцінку новому Кримінально-процесуальному кодексу важко, тому що більшість справ ще розглядаються за старим. В принципі, багато чого взято з європейського досвіду, але як воно спрацює у нас – невідомо. Деякі зміни дійсно можна вважати позитивними, як, наприклад, те, що справа, яка розглядається в суді, на дослідування уже не повертається. Суддя приймає остаточне рішення, розглянувши ті докази, які подані обвинувачем і захисником. І якщо слідчий не зміг зібрати доказову базу, то суддя має повне право виправдати підсудного, навіть якщо той, можливо, й винен. Таким чином, кримінальні справи справді не будуть затягуватися. А от стосовно суду присяжних, то тут ніяких суттєвих змін немає. Раніше теж було три народні засідателі. І навіть якщо присяжні виправдають обвинувачуваного, то в Апеляційному суді, де справу розглядають три професійних судді, обвинувачуваного можуть засудити. Багато критики звучить щодо впровадження негласних розшукових дій, але вони проводилися й раніше, якщо це був важкий злочин.
Найбільше турбує те, чи не стане звичкою, що кожна нова влада змінюватиме закони. Адже тепер треба міняти й систему підготовки кадрів у вузах, бо раніше готували працювати за старим кодексом.
Сергій КОВАЛЬОВ, адвокат, заслужений юрист України, голова Волинського відділення Спілки адвокатів України:
– Ще дуже важко щось конкретно сказати про новий КПК. Коли більше справ буде розглянуто згідно з новим кодексом і будемо бачити, як він діє на практиці, тоді зрозуміємо, позитивні зміни у ньому чи ні. Якщо говорити про права адвокатів, то реально їх немає. Як і раніше, пояснення можемо взяти, а допитати – ні. Єдиний реєстр адвокатів України – це не що інше, як намагання влади підпорядкувати адвокатуру під себе. Тобто нас, як і усіх, теж намагаються «построїти».
| Comments: |
