Сосна лікує від безпліддя та повертає чоловічу силу
Про те, що у селі Вежиця Рокитнівського району є стародавня сосна, яка начебто наділена особливою силою, чула давно. У народі її називають цар-деревом і подейкують, що настій із віток лікує різні форми запалень, безпліддя, повертає чоловічу силу. Місцеві жителі припускають, що дерево має якщо не душу, то якогось небесного покровителя.
У селі розповідають, що сосна росте тут споконвіків, а її цілющі властивості виявили у період польського поневолення. Начебто один пан віз свою дочку до знахарів, бо дуже хворіла, а лікарі допомогти не могли. Дорога була неблизька, тож зупинилися переночувати під розлогою сосною. Вночі чоловікові наснився сон: прийшов до нього старець у білій свиті і каже, що дитина одужає, якщо поїти її відварами із соснових гілок. Коли ж дівчина позбулася хвороби, пан звелів збудувати біля дерева капличку, аби подорожні молилися на цьому місці.
– До того, що сосна має якусь надприродну силу, я ставився скептично. Тих, хто приїжджав до неї просити допомоги, вважав, м’яко кажучи, ненормальними, аж поки сам не переконався у її могутності, – розповідає Іван Балдич, який живе поруч. – Ми тоді міняли паркан і вирішили подвір’я розширити. Між моїм двором і деревом була дорога, якою вже ніхто не їздив. Думаю, загороджу її собі. Наступної ночі сниться мені сон, ніби тешу я кілки, а тріски від них розлітаються по всій околиці. Аж де не візьмись – біля мене босий чоловік, і каже, що він тут стоїть споконвіку, а мені треба посунутися.
Немало цікавих історій повідав і сільський голова Павло Кузьмич. Чоловік розповідає, що один із жителів їхнього села якось поставив на сосні шпаківню і обрізав кілька гілок. Уві сні до нього прийшов незнайомець і запитав, навіщо він йому руки повідрубував. Згодом селянин тяжко захворів, а через трохи помер.
– Нині до нас приїздять люди і з Польщі, і з Білорусі. Моляться біля сосни, просять здоров’я. Дари різні привозять: квіти, хустки... Дехто залишає гроші, але місцеві випивохи швидко їх «змітають», – розказує Павло Мусійович. – Я це дерево пам’ятаю ще з дитинства, з-поміж інших воно вирізнялося особливою пишністю, але років шість тому загинуло. Проте сили своєї не втратило. Одного року, пригадую, була велика засуха, майже півліта й краплини з неба не впало. Тоді наш священик відслужив біля сосни панахиду – і вже наступного дня пішов дощ.
Марія МАРТИНЮК,
Рівненська область
Фото автора
| Comments: |
