Степан не говорить, руками не може нічого взяти, але в шашки його не обіграти
Василю й Іванні Кульчицьким із села Острів Буського району на Львівщині доля послала важке випробування – їм довелося виховувати дитину-інваліда. Проте батькам навіть на думку не спало, щоб віддати сина у спецбудинок. Зараз Степанові уже 32 роки, і хоча він пересувається лише на візочку чи спеціальних ходунках, не може нічого взяти в руки й не говорить, однак його майже ніхто не може обіграти в шашки. А грає він ногами.
Степан Кульчицький неодноразово брав участь у змаганнях з шашок, які проводяться у Буську. І завжди виходив з них переможцем. Шашки – це його захоплення. Першим учителем був батько, проте тепер у сина він уже не обіграє. Якщо Степан комусь програє, що буває рідко, то дуже переживає.
Так само батько привчав Степана давати собі хоча б найменшу раду. Але в основному без допомоги сторонніх їхньому сину не обійтися: його треба одягнути, нагодувати. Хоча влітку Степана вдома не завжди й застанеш – любить проїхатися селом на своєму візочку, заїхати у гості до однолітків. Навіть допомагає батькам вивезти сміття з двору. Він з радістю спілкується з друзями, адже ті, хто знає його з дитинства, розуміють, що Степан хоче сказати. Тепер він їх бачить рідше, бо вже всі одружилися, їздять на заробітки. Влітку щонеділі хлопець ще й відвідує церкву.
Правда, Степан ніяк не може зрозуміти, чому тепер молоді хлопці багато п’ють горілки. Він пояснює батькам, що якби міг ходити і говорити, то ніколи не пив би.
– Люди в селі ставляться до нього добре, й однолітки теж. Раніше часто приходили, шашки з ним грали. Ніхто ніколи його не образив, – розповідають Степанові батьки. – Наш хрест важкий, але треба його нести. Якби міг хоча б наїстися сам, вже було б набагато легше. Та як є, так мусить уже бути. Ми добре розуміємо ті звуки, які вимовляє Степан, і знаємо, що він хоче.
Зиму хлопець не любить – весь час треба сидіти у хаті. Тут його виручає спеціальний ходунок, уже давно придбаний у Львові і неодноразово ремонтований. Племінник Даниїл – тепер його головний помічник і співрозмовник. Степан вчить маленького хлопчика грати у шашки. А ще він любить слухати музику. Зі своїм стареньким радіо майже не розлучається. Місцеві хлопці записують йому музику на диски. Цікаво, що навіть маючи такі проблеми зі здоров’ям, Степан – оптиміст і дуже доброзичливий. Він весь час усміхається. Особливо, коли маленький племінник показує його нагороди, які отримав на змаганнях з шашок.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Львівська область
| Comments: |
