Чому воїни-інтернаціоналісти дуже образилися на депутата-«свободівця»?
Cімдесят загиблих, троє зниклих безвісти, сто десять воїнів-інтернаціоналістів повернулися додому інвалідами. Через горнило «афганської» війни пройшли дві тисячі триста волинських хлопців.
– Кожного року в області помирає тридцять колишніх воїнів, – розповідає голова Старовижівської районної організації Української спілки ветеранів Афганістану Іван Шух. – А скільки за десять років після війни! На Старовижівщині нині проживають шістдесят моїх побратимів, з них дев’ятнадцять інвалідів. Усі вони брали участь у військових операціях у 24 країнах світу: не тільки у Афганістані, а й у Єгипті, Камбоджі, Сирії, Югославії, Кореї, на Кубі тощо. Найдовшою видалась афганська війна – 9 років і 2 місяці. З неї не повернулись Микола Юхимук із Залюття, Володя Цалай із Смідина та Василь Коржан із Любохин.
За виявлені мужність та героїзм під час «афганської» кампанії чимало старовижівчан удостоєні високих нагород. Орденом Червоної Зірки нагороджені Микола Дудар, Василь Бащук, Ростислав Халанчук, Іларіон Михайлюк, Валентин Романюк. На грудях Олександра Романіка, Ростислава Халанчука, Миколи Бегаля, Анатолія Дорофея – медалі «За відвагу». Медаль «За бойові заслуги» отримали Микола Балака, Петро Муравчук, Олександр Барановський, Михайло Гаврилюк, Петро Дудар, Іван Левчук, Іван Масло, «За трудову доблесть» – Іван Шух. Вони не ховались за спинами побратимів у країні, де стріляли навіть гори, де нестерпно пекло сонце, а ранок обіцяв нові втрати.
– Була держава Радянський Союз, – каже учасник бойових дій в Афганістані Володимир Яворський. – На той час ми призивались в армію і гідно там виконували накази своєї Батьківщини. Нас і досі називають «воїнами ісламу», «душманами», «афганцями», та не ображаємось, хоч, з іншого боку, ми ніякі не «афганці», ми – українці.
– Розуміючи це, весь цей час, відколи вивели радянські війська з Афганістану, представники обласної виконавчої влади, незалежно від політичних уподобань, чи то Володимир Бондар, Микола Романюк, чи Борис Клімчук – 15 лютого кожного року зустрічаються з воїнами-інтернаціоналістами, розмовляють про наболіле. І жодного разу з вуст чиновників не прозвучало на адресу «афганців» якоїсь образи або підозри.
А згуртовані спільною бідою та проблемами вчорашні солдати України продовжують жити і боротися за свої права, докладати максимум зусиль для виховання в молоді любові до своєї держави та її народу. Для цього вони вирішили створити кімнату військово-патріотичного виховання у приміщенні, наданому в оренду цій громадській організації, де вже зібрано чимало матеріалів та експонатів. Так, на підставі рішення Старовижівської районної ради районна організація Української спілки ветеранів Афганістану уклала договір з центральною районною лікарнею від 20. 06. 2012 року на оренду офісу, який знаходиться в приміщенні колишнього райвійськкомату, терміном на три роки. Двадцять восьмого грудня 2012 року районна організація Української спілки ветеранів Афганістану клопотала перед районною радою про надання у безоплатне користування частини приміщення для створення кімнати-музею патріотичного виховання на довготривалий строк – 15 років. Але це рішення не було прийняте.
Проти на сесії висловився депутат районної ради від ВО «Свобода» Іван Омельчук, мовляв, усі «афганці» – наркомани, і їм немає чому навчати дітей.
– Ці слова так званого радикального політика перейшли межу дозволеного і викликали обурення не лише у представників нашої районної організації, які були присутні на сесії, а й у запрошених на неї, – коментує ситуацію Володимир Яворський, котрий одразу по її закінченні звернувся в редакцію районної газети «Сільські новини». – Седлищенському сільському голові, теж воїну-інтернаціоналісту, від них стало зле. Інші запрошені на сесію висловили своє ставлення до оратора за дверима сесійної зали, звісно, не на користь Івана Миколайовича. Його слова здались би смішними, якби не було так боляче.
– Про те, що відбулося на сесії районної ради, ми повідомили обласне керівництво ВО «Свобода», – каже Іван Шух. – За образу честі та гідності будемо звертатися в суд, вимагатимемо від Івана Омельчука публічного вибачення та ініціюватимемо його відкликання виборцями зі складу депутатів районної ради.
Наталія ЛЕГКА,
Волинська область
| Comments: |
