Всиновив свого хрещеника
Шість років тому життя сім’ї Зеленюхів з Новояворівська круто змінилося. Хоча мали своїх трьох дітей, не задумуючись взяли на виховання сина та дочку куми, яка доживала останні дні. «Як можна було по-іншому?» – і дотепер дивуються. Хоч були й самі ще молоді: Іванові минуло 30, а Марії – 27.
Коли Ольга розлучилась зі своїм чоловіком, їздила на заробітки в Європу, щоб забезпечити усім необхідним дочку Іринку. З Німеччини повернулася до Львова вагітною. Німець визнавав дитину, пропонував повертатися, але без Іринки. На що Оля відмовилась навідріз, бо не могла зректися дочки. Жінка народила сина Ростика в Україні, якого охрестив Іван Зеленюх. І коли хлопчику мало виповнитися два рочки, Зеленюхи зібралися на день народження.
– «Я вмираю», – сказала нам кума, – хоч відтоді минуло вже шість років, Марія не стримує сліз. – Мала рак. Останні два місяці я була з нею. Постало питання про її дітей. Якісь знайомі надумали забрати до себе Ростика, а Іринку віддати в інтернат. Але ми з чоловіком без роздумів вирішили виховувати і похресника, і його сестричку. Як можна рідних розділяти?! Коли ще була жива Оля, привезли нотаріуса. При ньому Іван записав на своє прізвище Ростика, бо хлопчик ще не мав свідоцтва про народження, тобто визнав рідним сином. А на тринадцятирічну Іринку, коли від неї відмовився тато, я оформила опікунство. Їхня мама нас відмовляла, бо маємо своїх трьох дітей (на той час їм було три, вісім і десять). Та в нас іншої думки навіть не було. Забрали Іринку і Ростика до себе у травні, а в липні Оля померла…
Діти Зеленюхів радо прийняли у свою сім’ю татового похресника і його сестричку, а батьки ніколи різниці між рідними і нерідними не робили. Як каже Марія, дякувати Богу, проблем з дітьми не було. Ростик тепер уже третьокласник. Одразу став називати нових батьків «татом» і «мамою», хоча свою рідну неню знає, бо часто ходять разом на цвинтар до могили Олі, яку поховали в Новояворівську. Чотири роки тому Іринка вийшла заміж, хоч і було їй всього шістнадцять, тепер тішиться дитям. «Може, хотіла мати опору», – каже Марія. До речі, долі у цій родині тісно переплелися – сестра Іванової бабці колись всиновила і виростила Олю, а шість років тому він назвав рідним її сина.
Коли приходять свято Миколая, Різдво, Марія та Іван обов’язково навідуються з подарунками до своїх похресників. Крім Ростика (а він перший хрещеник), Іван має ще трьох, стільки ж і дружина. І на іменини, й особливо у день першого причастя Зеленюхи йдуть до дітей. Для всієї сім’ї велике свято, коли семирічні дітки вперше «приймають Ісусика». За традицією, разом з ними сповідаються, слухають службу Божу і хрещені батьки. Та возносять молитви за своїх похресників.
Олена ПАВЛЮК,
Львівська область
| Comments: |
