Як заробітки ледь не закінчилися тюрмою
Ще тривають Різдвяні свята. І, слава Богу, більшість українців нині хай і не розкошують, але такий-сякий стіл накрити мають за що. А у середині 90-х, щоб зібратися на свята, нерідко доводилося шукати бодай якогось заробітку.
У грудні1994 року я із сестрою Валею і кумою Тетяною поїхав у Москву торгувати овочами. Розташувалися біля метро «Ризька». Торгуємо годинку-другу. Тут сестра кудись відійшла, а у неї в сумочці мої документи. Підходить до мене міліціонер і запитує вік та зріст. Я сказав, а він: «Підходиш, йдемо зі мною». Рушили до станції, де стояв «бобик» і ще один хлопчина, який попивав пиво. Статурою він був схожий на мене. І тут міліціонер нам каже, що зараз проїдемо у райвідділ. Я від несподіванки тільки пробелькотів: «У мене із собою документів немає». «Це ненадовго», – відрізав міліціонер. Я тільки кумі встиг сказати, що від’їжджаю в райвідділ.
А там якраз проводили упізнання. Якийсь бандюга побив сім’ю підприємця. Поклав чотирьох, а сам бізнесмен – колишній спортсмен – вижив, міцним виявився. І уявіть картину. Ставлять нас з хлопчиною поряд з цим бандюгою, запрошують понятих: бабцю і п’яничку (тіло у спортивних штанах з витягнутими колінами, піджаку, якійсь обдертій куртці і з двома порожніми пляшками у торбині). І заводять нарешті чоловіка, щоб упізнав когось з нас трьох. Бізнесмен ще явно не до кінця відійшов від сильної травми голови, тож довго у нас вдивлявся. Страшно стало, що пропаду нізащо – спробуй у Москві (та ще й без документів) комусь щось довести. На щастя, постраждалий таки упізнав нападника, а нас з хлопчиною відпустили. Коли повернувся до переляканих сестри і куми на «Ризьку», то вже якось і не до торгівлі було.
Сергій СУХОПАРИЙ,
Волинська область
| Comments: |
