У костелі пробили стіни, щоб могли заїжджати трактори
Село Тартаків Сокальського району – справжня скарбниця для туристів, які люблять мандрувати нашою рідною країною. Тут знаходиться старовинний костел Архангела Михаїла, палац роду Потоцьких, інші цікаві об’єкти. Правда, вони напіврозвалені і, напевно, доживають свої останні роки.
Плакати хочеться, коли обходиш ці височезні громіздкі споруди. Вони пережили війни, а тепер у мирний час гинуть. Місцева влада не має коштів на їх відновлення, а міністерству у Києві, яке мало б опікуватися історичними пам’ятками, руки сюди не доходять…
Величезний напівзруйнований костел Святого Архангела Михаїла стоїть на околиці села Тартаків, яке колись було відомим містечком. Перша згадка про поселення відноситься до 1426 року, друга – аж до 1587, коли воно належало польській родині Тржчинських. Воно навіть отримало від короля Яна III магдебурзьке право. Щотижня біля міської ратуші діяли базарчики і чотири рази в рік були великі ярмарки. У 1603 році католики змурували тут костел. У ньому кілька років зберігалася та зцілювала вірян ікона Непорочного зачаття Діви Марії.
Але після другої Світової війни сестри-служебниці забрали її до Польщі. Згодом залишила село і польська громада. Костел став нікому не потрібним. За радянських часів у ньому зробили склад. Щоб тракторам із зерном було легше заїжджати, у бічній стіні пробили спеціальний вхід. Як показало життя, час зруйнував і Союз, і колгоспи, а понівечений храм таки вистояв. Нині його під свою опіку взяла римо-католицька громада на чолі з отцем Андрієм, який щонеділі править службу Божу. Тут зберігається копія чудотворної Ікони Матері Божої Тартаківської, яку 8 січня 2004 року освятив і коронував Папа Іван Павло ІІ.
У глибині села серед заростей колишнього панського парку вражає красою напівзруйнований палац. Він збудований на французький манер у 1896 році власником Тартакова Збігнєвом Лянцкоронським на підвалинах замку Потоцьких, які раніше мали тут резиденцію. Ще й досі можна розгледіти унікальні узори, які прикрашають стіни. Яскрава фарба залишилася на фасаді. Колись тут гриміла музика, гуляла польська шляхта. Нині – запустіння.
Не кожне село має таку багату історію, тож у Тартакові є всі умови для розвитку зеленого туризму. Прекрасна природа, історичні пам’ятки, працьовиті люди. Як розповіла мені секретар місцевої сільської ради Ольга Андрущак, туристи до них справді приїжджають, але лише на один день – подивилися, і назад. Ніхто на кілька днів не лишається, тому й нема потреби здавати житло. Багато буває поляків, вони з жалем дивляться на залишки споруд їхньої культури.
– Наші заробітчани якось розповідали, що бачили у Польщі скриньки для пожертв на відновлення костелу, і люди кидали туди злоті, але де ті гроші ділися, ніхто не знає, – знизує плечима Ольга Володимирівна.
Керівники громади самотужки шукають інвесторів, щоб хоч якось вберегти старовинні будівлі. Підприємець з Волині Ігор Новосад так гарно розмалював свою ідею перетворити палац на сучасний готель, що чиновники здали колишню резиденцію панів на 49 років йому в оренду. Це було ще у 2010 році, нині уже 2013, але й досі там нічого не робилося. Зараз бізнесмен на дзвінки не відповідає, ніхто у сільській раді не знає, де шукати того обіцяльника. Добре, що костелом опікуються римо-католики. А палац, побудований у ХІХ столітті у стилі французького необароко, гине без господаря.
Руслана ТАТАРИН,
Львівська область
| Comments: |
