«Перед Богом за нас молиться і наш небесний покровитель»,
або який день у родині мирненського священика особливо шанований
Кілька років тому настоятелем Свято-Михайлівського храму в селі Мирне Горохівського району був призначений протоієрей Василь Гірник. 14 січня Православна церква святкує Обрізання Господнє, день пам’яті святителя Василія Великого. Саме в цю пору батюшка відзначає і день свого небесного покровителя, так звані іменини. Що для нього означає це свято – в інтерв’ю нашій газеті.
Ангел Господній ніколи не відходить від людини
Храмові, у якому служить отець Василь, всього 15 літ. До того віруючі молилися у тимчасовому приміщенні, адже стару церкву спалили ще у роки війни, бо по її куполах орієнтувалася артилерія. І радянські війська прийняли рішення храм знищити, перед тим попередивши селян, щоб забрали ікони і все церковне начиння. І тільки у 1997 році місцеве сільгосппідприємство, яким керує Роман Притолюк, разом з громадою взялися за будівництво нового Свято-Михайлівського храму. Хоч сам батюшка родом з Львівщини, але прижився на Волині, люди його шанують. А 14 січня всі дружно вітають з Днем небесного покровителя.
– Я народився 10 жовтня, але 14 січня для мене особливо трепетне свято ще з дитинства. Кожна людина при Таїнстві хрещення від Бога отримує ангела-охоронця. Це не є святий, як дехто думає. Ангел-охоронець і святий, на честь якого ми носимо ім’я, – не одне і те ж.
– Дехто каже: людина согрішила, і ангел-охоронець відступив…
– Це взагалі неправильне твердження. Ангел Господній ніколи не відходить від людини, це людина відходить від нього своєю гріховністю. Навіть коли ми дуже грішимо і робимо погано, він скорбить за нас, бо Бог на послушання поставив його турбуватися про людину.
Звичайно, за людське життя борються і ангели темряви. За звичайною людиною ходить один ангел зла, за священиком – сім, за монахом – сорок. А вже святий, на честь якого нас називають, – реальна людина, яка жила побожно, благочестиво, йшла за Богом і виконувала його святі заповіді, багато зробила для Церкви Христової, тому і зараз є живою перед Богом. Такі люди визнані святими. Якщо я ношу ім’я Василія, то в особливі моменти життя звертаюся до свого покровителя Василія Великого і прошу: «Святий отче Василію, помолись за мене Богу…». Традиційно дитину називають ім’ям святого, в день пам’яті якого вона народилася, або ж на честь рідних, які також носили ім’я якогось угодника Божого. Наприклад, в нашій родині особливо шанований Василій Великий. Бо і моя прабабуся звалася Василиною, і дід був Василь, й інші родичі носять таке ж ім’я. Тому і мене так назвали. Я знаю родини, у яких багато Миколаїв. Є країни, які шанують окремих святих. Наприклад, святий Георгій – просвітитель Грузії. І там дуже багато чоловіків саме з таким йменням.
На іменини обов’язково потрібно посповідатися
– Ви, мабуть, досконало знаєте біографію свого покровителя?
– Усе знати про людину, яка жила в четвертому столітті, важко. В дитинстві, коли причащався на Василя, думав, що це висока, кремезна людина. Насправді він був дуже маленького зросту, але досить жвавий, освічений. Був зі знаного роду, у якому вдало поєднувалася аристократія та відданість Христу. Батько святого був адвокатом, тож Василій отримав гарну освіту. В сім’ї виховувалося п’ятеро братів і стільки ж сестер. І п’ятеро осіб з їхньої родини є святими. Його дідусь і бабуся в часи гонінь сім років переховувалися у лісі. Тобто сім’я для малого була прикладом любові до Христа, тож і сам Василій Великий був високодуховною людиною. Він помер дуже рано, проживши всього 49 років, однак залишив по собі неоціненний спадок. Зробив для Церкви стільки, що б на чотири життя вистачило.
– На 14 січня припадає кілька православних свят. Як людина має їх відзначати?
– Якщо ми вважаємо себе християнами, то повинні й святкувати побожно. Найперше прийти до храму і подякувати Богу за рік, що минув. Тим, хто тезоіменований на честь Василія Великого, тобто у День свого небесного покровителя, обов’язково потрібно посповідатися і причаститися Христових Таїн, попросити, щоб він молив Бога за нас. Якщо людина названа на честь того чи іншого святого, то потрібно відслужити в день його пам’яті ще й подячний молебень. І щоб свято не перетворювалося у гучне застілля. Потрібно, ще раз наголошую, зустрічати його, як належить православному християнинові.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
