Дівчина на візку сама подорожує світом
Побутує думка, що люди з обмеженими можливостями відрізані від світу та позбавлені радощів життя. Проте ці стереотипи руйнує Галина Сивка із селища Лужани, що на Кіцманщині. Інвалідний візок жінка вважає своїм другом, який завжди поруч: і в закордонних подорожах її супроводжує, і на Всеукраїнський конкурс краси, сподівається, повезе.
Шістнадцять років тому в інвалідний візок Галину Сивку посадив нещасний, навіть банальний випадок. Повертаючись взимку додому, дівчина не втрималася на слизькій дорозі і впала, травмувала хребта. На ноги так і не стала. Проте духом не здалась, навпаки – почала жити, як то кажуть, на повну.
– За кордон я вперше поїхала вже в інвалідному візку, до цього мене підштовхнув приклад мого друга, – пригадує Галя. – П’ять років тому в Інтернеті познайомилася з хлопцем з Америки, який викладав англійську мову в Угорщині. Одного разу він написав, що планує приїхати на Буковину. Чесно кажучи, мені його вчинок здавався нереальним, якщо не сказати безглуздим. Не могла зрозуміти, як людина, прикута до візка, не знаючи мови, наважилася на таку подорож самостійно?!
Проте вчинок знайомого таки розпалив у Галині ентузіазм. Незабаром вона поїхала до сусідньої Польщі на семінар, присвячений темі реабілітації інвалідів. Згодом і сама виступала на подібних міжнародних заходах. Зізнається, що подорожувати світами не так страшно та важко, як може здатися на перший погляд. В аеропортах та на вокзалах є спеціальні групи супроводу, які й допомагають людям з обмеженими можливостями. Хоча сприймають їх у кожній країні по-різному.
– Німці, наприклад, досить таки привітні, завжди посміхаються. Побачивши візочника, запропонують допомогу, – ділиться власним досвідом Галина Сивка. – Румунці намагаються не дивитися інвалідам в очі, ховають погляд. Українці взагалі рідко звертають на нас увагу.
Але жінка називає все це нюансами. Каже, життя надто коротке, аби звертати увагу на дрібниці. Значно важливіше від кожної миті отримати якомога більше позитиву. А позитиву у Галини хоч відбавляй: молода, красива, енергійна… Навіть у Всеукраїнському конкурсі моделей-інвалідів вирішила взяти участь.
– Конкурс патронують організатори Українського тижня моди, які цього року проводили показ колекцій для жінок з обмеженими можливостями. І один мій друг жартома запитав: «А тебе чому там не було?» Тож коли оголосили кастинг – подала й свою заявку. Сподіваюся, що виборю першість на обласному етапі та представлятиму Буковину на загальноукраїнському. Поки що я лідирую, – ділиться радістю співрозмовниця. – Іноді й сама не вірю, що «ув’язалася» в таку авантюру. Але я молода та красива, тож боятися нічого (сміється – авт.).
Окрім подорожей та моди, Галина активно займається і суспільною роботою, дбає, аби громадські місця облаштовували під потреби візочників. Полюбляє вишивати картини, які потім дарує друзям та знайомим. Удосконалює свої знання з англійської мови. Як і будь-яка жінка, мріє про міцну та люблячу сім’ю. Зашарівшись, зізнається: свого єдиного вже знайшла.
Марія МАРТИНЮК,
Чернівецька область
| Comments: |
