Орден княгині Ольги за Доброчинні клопоти
Незважаючи на поважний вік, Марія Денисюк з Турійська ще досить енергійна і завзята. Тричі її обирають земляки головою ветеранської організації, бо знають, що готова відстоювати їхні інтереси, здатна поспівчувати і підтримати. Як і в молодості, легка на підйом, поспішає туди, де стареньким потрібна її увага і доброта. За сподвижницьку працю нещодавно відзначена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.
Тридцять неспокійних років пані Марія віддала роботі з людьми в апараті районної ради, за що нагороджена орденом «Знак Пошани».
– Учора ми з керівниками району вітали нашу сторічну ювілярку, – хвалиться Марія Теодорівна. – Рядова колгоспниця із села Синявки Єфросинія Оксентіївна Кмін дуже зраділа, що про неї не забули.
Це одна із радісних подій. Але, зізнається, часто випадають і сумні. Не раз доводиться проводжати померлих в останню путь. Болісно ставити у списках ветеранів відповідну відмітку. І ось уже тільки 61 сивочолий ветеран війни залишився у районі. 14 фронтовиків проживає у Турійську. Та годі про сумне, бо рада ветеранів проводить чимало цікавих вогників, вечорів, свят для літніх людей, щоб не почувалися самотніми.
– Коли мені запропонували дев’ять років тому очолити цю благодійну організацію, – ділиться спогадами, – ставку зробила на колишніх керівників сільських рад, які вийшли на пенсію. Адже вони, як ніхто, знали клопоти і потреби односельців. Мій «золотий фонд» становлять: Тамара Любчук, Надія Бурко, Софія Харитонюк, Надія Гришко, Людмила Стичук, Любов Турчинська, Світлана Лукашевич та Надія Степанюк. Вони завжди діляться своїми пропозиціями, цікавими ідеями, зокрема, як налагодити волонтерську допомогу. Не забуваємо й одиноких літніх людей. Таких у нас сімнадцять, проживають у Луківському територіальному центрі. Щороку разом з представниками влади навідуємося до них з гостинцями та концертом художньої самодіяльності.
Марія Теодорівна показує нам альбоми. Пошуки рідних воїнів-визволителів – особливо зворушлива сторінка діяльності ветеранської організації. Сім тисяч бійців полягло у запеклих боях на Турійщині. Тож і рада ветеранів долучається до пошуків, завдяки чому ось уже декілька років поспіль приїздить у Турійськ на День Перемоги донька загиблого Олексія Баранова із Москви Валентина. Торік зустрічали і Любов Дмитрівну Дехтярову з Актюбинська, приймали її, як рідну.
– Мене нагородили орденом за успіхи у благодійній роботі, але я б сама, без підтримки активу та з боку районної влади, зокрема, матеріальної, всього цього зробити б не змогла, – каже Марія Денисюк. І справді її найперші помічниці та однодумці – заступник голови райдержадміністрації Наталія Семенчук та керуюча справами Галина Якимович.
Цікаво, що приїхавши на Волинь у 50-х роках зі Львівщини за призначенням, молодий економіст вийшла заміж за турійчанина, і так прижилася у невістках, що не зманили її до Києва. Тепер Почесний ветеран України Марія Денисюк вважає себе корінною волинянкою.
Мирослава МАНЕЛЮК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
