За півроку Владику зробили три операції
Що можна прочитати у цих дитячих очах? Усю дорогу, поки верталися до Луцька, погляд 11-річного Владислава Левчука із села Духче Рожищенського району не виходив з голови. Він мало з нами говорив, рідко усміхався, лише коли запитали, чи писав лист Святому Миколаю, світлий вогник блиснув в очах.
Більше за уроки Владик любить футбол, а ще – кататися на тракторі. Тато вже давно навчив, як ним керувати, а от їздити дозволяв не часто. Хіба від хати до паю проїхатися. Ріс жвавим та веселим хлопчаком, тому коли одного разу пожалівся мамі, що йому болить голова, не звернула особливої уваги на ці слова, думала, що занадто набігався. А через кілька днів через сильну рвоту син не зміг піти до школи.
– Ми поїхали в районну лікарню. Здали аналізи, нам сказали, що все в нормі. Поклали в інфекційне відділення й прокапали від харчового отруєння. Але нічого не допомагало, і нас направили до Луцька, – пригадує ці страшні дні мама Світлана. – Коли зробили рентгенівський знімок, порадили їхати до Києва на обстеження. В інституті нейрохірургії імені Ромоданова якийсь професор сказав робити операцію. Четвертого квітня почалася рвота, а 23 сину вже зробили першу операцію. Після цього – сеанси хіміотерапії.
Хитромудрий діагноз «медулобластома мозочка» для рідних прозвучав страшним вироком «пухлина головного мозку». Школяреві уже тричі проводили операції на голові. Мама тремтячим голосом розповідає про всі процедури, які мужньо переносить син: «Вставляли в голову спеціальний резервуар. Тоді якогось шунта, щоб сходила рідина, яка набирається». На все це потрібно не лише терпіння та залізна витримка, а й тисячі гривень. Це лише в Конституції гарно написано, що медицина у нас безкоштовна, а насправді за все треба платити, де офіційно, а де класти гроші у кишеню.
– Як не заплатиш, то ніхто на тебе дивитися не буде, – зізнається Світлана Федорівна. – Лише одна лікарка відмовилася від винагороди за операцію. Сказала: «Заберіть гроші, вони вам потрібні, а я роблю свою роботу».
Коли сталася біда, на допомогу хворому Владику збирали кошти у школі, односельчани приносили, хто скільки міг. Левчуки знані господарі у Духче, мають трактор, обробляють три паї. Цьогоріч вродила картопля, не хотіли її віддавати за безцінь, та мусили спродати по 70 копійок, бо потрібно було їхати на чергове обстеження. У грудні мама Світлана знову із сином лягають у лікарню на хіміотерапію, а потім йому потрібно зробити ще одну операцію. Тато Валентин планує продати коня, щоб віддати людям те, що позичив раніше. Для подальшого лікування дитини надіються на допомогу благодійників та спродуватимуть щось іще із господарки. Ми не випадково завітали до цієї багатодітної сім’ї (у Владислава є дві сестрички) напередодні дня Святого Миколая. Таким чином хочемо вказати адресу небайдужим людям, які бажають зробити добру справу, проявити милосердя. Для когось сто гривень невеликі гроші, а Владику вони можуть врятувати життя.
Хлопчик так і не сказав нам, про що просив Миколая у своєму листі, якого писав разом з волонтерами у лікарні. Мама ж по секрету зізналася, що син хоче пістолет з пластмасовими набоями чи футбольний м’яч. Дитина є дитина. «А я б списала тисячі аркушів, аби лише Господь вернув синові здоров’я», – додала ненька.
Руслана ТАТАРИН,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Кошти перераховувати на ім’я батька: Левчук Валентин Арсенович, р/р у Приватбанку
6762468302448794
| Comments: |
