Гімну «Ще не вмерла Україна» – півтора століття
Вірш «Ще не вмерла Україна» Павло Чубинський не включив до своєї першої друкованої збірки, яка вміщувала 20 творів. Але це не означає, що поет та громадський діяч приховував свої патріотичні почуття. Навпаки, він був активним учасником «Громади», національно-культурного осередку української інтелігенції, і саме за участь у київській «Громаді», складання «обурливих» пісень Чубинському пред’явили обвинувачення, арештували і покарали засланням.
Тим часом вірш «Ще не вмерла Україна» передавався з вуст в уста, з рук у руки, і вже ніяка цензура та царська покара не могли це зупинити.
Цікава історія його написання. У кінці 1862 року в найманій квартирі Павла Чубинського у Києві часто збиралися члени «Громади». Серед них були й студенти, навіть студенти-серби. Одного разу на вечірці вони заспівали сербську пісню з такими словами: «Серце біє і кров ліє за свою свободу». Господаря цей мотив неабияк вразив. Він на деякий час відлучився від компанії, щоб на почуту мелодію скласти «український» приспів. Повернувся через півгодини з рядками, серед яких був заголовний – «Ще не вмерла Україна». Гурт швидко вивчив написане і тут же під диригуванням самого Чубинського почав співати українською.
Таким було перше пісенне виконання твору. Потім вірш опублікували у часописі «Мета» 1863 року. До речі, на шпальтах видання твір Чубинського межував з добіркою віршів Тараса Шевченка, під якою стояв підпис «Кобзар». Затим публікація потрапила до Михайла Вербицького, українського композитора, хорового диригента, священика, пароха церкви у селі Млини неподалік Перемишля. Отець Вербицький фанатично любив Шевченка, мріяв покласти на музику всі його вірші. Отже, отримавши журнал, він уже через тиждень написав музику до всіх чотирьох віршів. Вже у грудні на зібранні громади Перемишльської семінарії пролунала вперше «Ще не вмерла Україна». Ректору настільки сподобалась пісня, що він рекомендував семінаристам поширювати її серед прочан. Згодом пісню співав весь Львів. Галичина вважала, що слова пісні написав Шевченко. Тому і стала ця пісня Гімном спочатку Західної України, а потім УНР.
1939 року саме «Ще не вмерла Україна» була затверджена гімном Карпатської України. А ось за радянських часів пісня була забороненою. Однак українці її не забули, виконували таємно.
15 січня 1992 музичну редакцію Державного гімну затвердила Верховна Рада України, що знайшло своє відображання у Конституції України. Проте тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України». Законопроектом пропонувалося затвердити як державний Національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами тільки першого куплета і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». У той же час перша строфа гімну пропонувалася у такому вигляді – «Ще не вмерла України і слава, і воля». Цей закон підтримали 334 народні депутати з 433. Відтак, із його прийняттям Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику Михайла Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом. І хоч вони дещо різняться від первісних, написаних півтора століття тому, дух у них залишився той же – до глибини український.
Сергій Новак
| Comments: |
