Відьом спалювали і на Закарпатті
Відомо, що у середньовічній Європі з дозволу Папи Римського свята інквізиція (суд католицької церкви) переслідувала відьом і спалювала їх живцем на вогнищах. Виявляється, чимало жінок було страчено за чаклунство і на Закарпатті, яке тоді належало до Угорського королівства. Про ці криваві події свідчать архівні документи, які у середині 1990-х років опрацював історик з Берегового Ласло Зубанич.
– Коли я проходив практику в державному архіві Закарпатської області, випадково натрапив на документи, які стосувалися судового процесу над відьмою у Чорнотисові, – розповідає Ласло Зубанич. – Відтоді зацікавився цією темою. Як з’ясувалося, жертв інквізиції у нашому краї було не менше тисячі.
Перші згадки про судочинства над відьмами на Закарпатті датовані ХV століттям – у Березькому та Соболчському комітатах. А найбільше відомих процесів відбулося в Угочанському комітаті (нинішній Виноградівський район та частина Румунії). Збереглося чимало судових справ стосовно відьом, зокрема з міста Мукачеве, із села Чорнотисів (Виноградівський район), Середнє (Ужгородський), Сент-Міклош (Чинадійово Мукачівського). Підозрюваних у ворожінні випробовували різними способами. Наприклад, якщо зв’язана жінка не тонула, то її звинувачували у чаклунстві, а якщо йшла на дно – виправдовували.
– У Трансільванському князівстві, до якого належало і Закарпаття, судові процеси над відьмами нерідко мали політичний характер, – розповідає Ласло Зубанич. – Наприклад, було ув’язнено графиню Баторі та її спільниць, які мали великі володіння. Часто звинувачували у чаклунстві тих, хто йшов проти волі місцевої влади. Багато людей постраждало і за вільнодумство. Приміром,1689 року наджупан Угочанського комітату звинуватив Анну Серенєї в тому, що вона слова «Святої Біблії тлумачила по-іншому і цим грішила проти Бога». Хоч вину не довели, все ж їй було відрізано язик, а потім страчено на повільному вогні.
Останній великий судовий процес над відьмами в Угорщині відбувся 1728 року, на якому звинуватили 18 осіб. Під час розгляду справи двоє померли у в’язниці, 12 спалено живцем, а одній жінці покарання «пом’якшили»: на вогнищі горіло тільки тіло, без голови. Після цього прогресивна інтелігенція започаткувала рух проти відьомських процесів. У 1756 році королева Марія-Терезія видала указ, аби про вирок суду повідомляли її особисто. Нові правила були адресовані і комітату в Береговому – звинувачували у чаклунстві, якщо мали достовірні докази і якщо була підозра у скоєнні іншого важкого злочину. Це практично поклало край подібним процесам.
Олена ПАВЛЮК,
Закарпатська область
До теми
Першу відьму у Європі спалили у французькій Тулузі 1275 року, а останню закатували 1782-го у Швейцарії – їй відрубали голову. Жертв інквізиції було сотні тисяч – лише в німецькому містечку Оснабрюке у ХVI столітті за рік замордували 400 відьом при тому, що жінок всього було 700.
Як єретиків спалили на вогнищі ректора Празького університету Яна Гуса (1415 рік), італійського вченого Джордано Бруно (1600-й). Вони були виправдані Церквою при понтифіку Івану Павлу II. 1431 року за відьомство, єресь спалили француженку Жанну д’Арк, яка очолила війну проти англійців. Відразу після смерті відновили її добре ім’я, а 1920 року Церква оголосила її святою.
Нещодавно влада бельгійського містечка Ньюпорт реабілітувала 17 місцевих «чаклунів», яких в ХVІІ столітті спалили живцем. В пам’ять встановили стелу, на якій перераховані їхні імена. В німецькому Кельні теж реабілітовано 37 жінок, страчених 1627 року за зв’язки з дияволом.
Виявляється, була і православна інквізиція, яка переслідувала відьом, єретиків, старообрядців. Перша згадка про це датується 1227 роком – у Новгороді на архієрейському дворі згоріли на вогні чотири «волхви». Спалювання відступників у Росії тривало до 1770-х років.
| Comments: |
