Американський щоденник
Чи охати і ахати, чи сміятися, чи плакати
Недавно у складі групи журналістів вдалося побувати в Сполучених Штатах Америки. Багато чув про Новий Світ, читав, бачив у кіно та по телебаченню, а тут, нарешті, ступив на американську землю. Яка вона, її люди, природа, звичаї? Звичайно, чекалося чогось неймовірного, особливого. Найбагатша ж бо країна у світі. А виявилося все абсолютно буденне, звичайне. І люди на двох ногах, і ходять так, як ми, і посміхаються так само, і навіть їдять та п'ють з нами однаково…
Трудна дорога до Америки
Почну зі співбесіди у посольстві. Тут нам влаштували таке сито, що, здавалося, на територію США і муха не перелетить. Мусили заповнювати анкети з відомостями про родину мало не до сьомого коліна, описувати свої статки і ще багато-багато пунктів. Офіцери посольства розглядали кожного з нас, як потенційного емігранта-втікача. Я на вступних іспитах в університеті не хвилювався так, як тут. Пронесло. Нам вдалося отримати візу. Хоч двом попередникам відмовили під різними приводами.
…І от позаду майже десятигодинний переліт через океан - і ми в аеропорту імені Кеннеді в Нью-Йорку. Нас попереджували, навіть залякували страшними митними перепонами, поголовним трусом речей. Мовляв, упаси Господь, брати із собою продукти. Особливо сало! Штраф - до п'ятисот доларів. Я ж ризикнув - і з кілограм національного продукту взяв. Страхи були марними. Ніхто не рився в речах.
І ось перші кроки на американській землі. Вірніше - кілометри в автобусі. Приміські Нью-йоркські краєвиди, прямо скажу, не вражали. Одно- і двоповерхові звичайнісінькі будиночки. Куди їм до палаців, що знаходяться під Києвом. Навіть, скажімо, домища рівненських та луцьких "бідняків" дадуть чималу фору тим американським.
Але чим ближче під'їжджали до центру, тим будівлі ставали вищими, соліднішими. Ми з непідробною цікавістю розглядали людей, автомашини. Наприклад, відразу впало у вічі те, що на майданчиках біля шкіл, у дворах діти грають в баскетбол, а не ганяють футбол. Про різноманітність і кількість автомашин зайве й говорити. Біля багатьох особняків стоять флагштоки, а на них американські прапори. У нас навіть у свято національного прапора лінуються його вивісити. Чи не з цього починається патріотизм і повага до своєї держави?
Хмарочоси і мурашки
Наступний день розпочався з екскурсії по Нью-Йорку. Це величезне дев'ятимільйонне місто знаходиться на кількох островах. В першу чергу вражають мости, які їх з'єднують. І, безперечно, хмарочоси! Те, що бачиш на знімках, по телебаченню, в кіно сприймається зовсім по-іншому. Ідеш по місту і почуваєшся маленькою мурашкою серед цих височенних будівель із бетону та скла. Мимоволі задаєшся питанням: як же ж вони отак тримаються на землі, не розсипляться. Споруди мало того, що тягнуться до неба, то ще й, як правило, невеликих габаритів. Наче свічок високих хтось наставив на березі океану.
А от розташування вулиць дуже просте. Місцевість розрізують довжелезні проспекти, котрі тут називають авеню, а від них ідуть бокові вулиці - стріти. Їх нумерують. Отже, Нью-Йорк поділений на десятки, сотні і тисячі квадратиків.
Євген ХОТИМЧУК
Фото автора
| Comments: |
