Пригріла вдома… педофіла
Надія зійшлася з Антоном, як сходяться двоє самотніх людей, котрі після життєвих незгод мріють таки знайти свою пару, побудувати родинне гніздечко й зажити по-новому, по-людськи. У Надії була Оленка, дворічна донечка, з якою її залишив перший чоловік-п’яниця. Антон же нещодавно вийшов на свободу після тривалого ув’язнення. Судимість нареченого насторожувала приятельок і родичів Надії, але молодичка на їхні думки не зважала, навіть попри його злочин, за який відсидів чотирнадцять років, зґвалтувавши з дружками школярку.
– Кожен може оступитися, – виправдовувала Надя свій вибір, захищаючи коханого від єхидних зауважень і невтішних прогнозів. – Та й не чіпав Антон тієї малолітки, лише був у компанії…
Так розповідав їй Антон, пояснюючи, як уліз у халепу. І Надя вірила йому, засліплена коханням, що запалало нестримним вогнем до цього красеня. Справді, навіщо йому ґвалтувати, коли будь-яка жінка і так не встояла би перед таким чоловіком? Доля поглумилася над ним, як і над нею. Тепер прийшла пора надолужувати втрачене й тішитися коханням…
Спочатку ніби так і було: Антон влаштувався на роботу, майже перестав вживати спиртні напої, ну, хіба іноді за кухлем пива собі дозволяв розслабитися, до маленької пасербиці ставився по-батьківськи. Словом, у Надиній квартирі запанувала справжня родинна атмосфера.
Щаслива Надя не могла нахвалитися чоловіком. Та недовго тривала між ними ідилія: хоч як намагався Антон оминати компанії, де розважалися горілочкою чи винцем і відхиляти руку, що протягувала йому чарку зі спокусливою рідиною, та не зміг пересилити тягу до «градусів», набуту ще в юності. Повернення чоловіка до минулого захоплення, ясна річ, Надії сподобатися аж ніяк не могло. Її лайки та напучування нічого, крім скандалів, не давали. Мрія про щасливе сімейне гніздечко мало-помалу згасала.
Однієї неділі Надю запросила на день народження в кафе подруга. Пішла сама, бо Антон ще зранку десь повіявся з дому. Чекати його було марно: якщо і прийде, то п’яний. Донечку завела до сусідки, з якою приятелювала, і попросила поглядіти, доки повернеться з гостей.
Гулянка в кафе затягнулася до вечора. Не квапилася додому і Надія: бачити п’яну пику Антона не дуже хотілося. Та раптом на мобільний телефон їй подзвонила Настя, дружина двоюрідного брата:
– Ходи негайно додому, бо Оленці щось недобре – весь час плаче!
Брат із братовою мешкали на тій самій вулиці, що й Надія, тож частенько відвідували родичку. Прийшли і того разу без попередження, та замість сестри у квартирі застали плачучу дівчинку і п’яного Антона, котрий безпробудно спав.
Надя примчала з кафе на таксі, вбігла у квартиру, кинулася до малої.
– Що з тобою, донечко? Що тобі болить? – допитувалась, але дівчинка лише плакала й показувала ручкою на свою сідничку.
Поклала її на ліжечко, зняла колготки й жахнулася: сідничка була в синцях, а із заднього проходу сочилася кров.
Страшна здогадка кольнула серце матері. Кинулася в спальню до Антона.
– Що ти зробив з дитиною! – кричала, шарпаючи чоловіка.
Той прокинувся і лупав на неї п’яними баньками, белькочучи якусь нісенітницю.
Тим часом Надіїні родичі викликали по телефону міліцію та швидку, проте, доки правоохоронці прибули, Антон тишком-нишком втік. Довелося наступного дня оголошувати втікача у розшук. А коли піймали, то він хрестився й божився, що не чіпав малої, що, мовляв, тільки поклав її біля себе спати, що любить пасербицю, мов рідну дочку. Виправдання «люблячого татуся» мало скидалися на правду: крім нього, у квартирі того вечора більше нікого не було, та й минулий Антонів гріх підказував слідству, що чоловік лукавить. Це з’ясувалося у ході подальшої перевірки всіх обставин злочину. Виявилося, що Антон не лише побив дитину (наслідком чого і стали синці на її тілі), а й задовольнив з нею свою сексуальну потребу у неприродний спосіб.
На суді ґвалтівник благав його виправдати, просячи прощення у своєї співмешканки: мовляв, таким його зробила рання смерть батьків, яку дуже тяжко переніс, а кривдити її донечку і в думках не було. Проте цього разу Антонові слова не розтопили холод образи жінки-матері. Тим більше, вона вже дізналася всю правду про попередній його злочин: як із двома такими ж лобуряками заманили «на хату» двох неповнолітніх дівчаток, напоїли їх вином і зґвалтували. Правда, одна якимось дивом вирвалась із їхніх рук і втекла, а другу вбили…
Ось якого бузувіра пригріла у своєму помешканні нещасна нерозсудлива жінка, повіривши в кохання, яке стирає минулі гріхи. Фатальна помилка відобразилася на здоров’ї її дитини, як це, на жаль, нерідко трапляється в житті.
Ігор Славич,
Хмельницька область
| Comments: |
