Вітрова установка на подвір’ї
Сьогодні часто можна почути про необхідність пошуку і застосування альтернативних джерел енергії, зокрема від сили вітру, що у багатьох випадках дає змогу підвищити надійність електропостачання. Але від побажань і балачок у нас ні туди, ні сюди.
Зараз мало хто пам’ятає, як у 70-х роках у колгоспах з’явилися вітрові установки. Здаля їдеш і бачиш: крутиться на дереві вітрове колесо – отам і є тваринницька ферма. Фахівці «зверху» побалакали, вирішили – і побудували, як господарі свого слова. Так має бути.
Щоправда, довго ці вітряки не послужили добрій справі. Вони використовували силу вітру, цією силою були й понівечені. Чому так сталося, я запитував себе ще у 80-х роках минулого століття. І висновок напрошується сам: вітрову установку потрібно періодично виводити з робочого стану, особливо під час сильних буревіїв, тобто вимикати вітровий двигун – переводити крила паралельно напрямку вітру. Для цього крила мають бути на шарнірах, щоб могли обертатися на 90 градусів. Є багато варіантів, як це зробити. Крило необхідно кріпити не по центральній осі, а дещо збоку, аби при зміні його положення можна було знижувати рух під час різких поривів вітру. До вітряка можна під’єднати електрогенератор, який давав би струм для обігріву помешкання. Звичайно, для його будівництва потрібні кошти, а де їх взяти одинокому пенсіонерові?
І головне: не від однієї людини я чув застереження, що, збудувавши такий вітряк, зіткнешся з податковою інспекцією, яка обкладе тебе такими сумами, що не будеш радий своїй затії. Однак, на мою думку, сплачувати податки буде справедливо, коли Вітер, як фізична особа, подасть позов, що його експлуатує такий-то смертний. Тоді це буде логічно.
Євген ЖИГАЛЬСЬКИЙ,
с. Тесів, Острозький район, Рівненська область
Власний вітряк Євгена ЖИГАЛЬСЬКОГО
| Comments: |
