Тобі потрібна сім’я чи горілка?
Андрушо, ось майже два роки, як ми живемо разом, рік нашій маленькій донечці, але нормально, як потрібно, у нас із тобою не було. Я мало коли відчуваю щастя. Скажи, чому ти не можеш бути люблячим чоловіком і хорошим батьком? Що тобі дорожче: ми чи твої друзі по чарці? Чому ти зі мною такий жорстокий, чому зраджуєш? Знаєш, мені це все набридло, я вже не знаю, що робити. Хочу піти від тебе і мрію мати хорошу сім’ю, а ти ніяк не намагаєшся змінитися в кращий бік. Чому? Боже, за що мені це все, скільки я вже намучилася! Скільки натерпілася, скільки пережила! А мені тільки 21 рік! За що? Чому я така добра, чому все пробачаю тобі, все терплю. Знаєш, лише донечка тримає мене на цьому світі. Не розумію, навіщо ти женився. Завжди повторюєш, що з часом все мине, настане гарне життя, але я тобі вже не вірю. Чому мене не відпускаєш, адже все одно нас із донечкою не любиш? У тебе є інші, захочеш – вони тобі народять ще не одну дитину. Хочеш так жити – живи, тільки нас відпусти. Я проклинаю той день, коли тебе вперше побачила, коли перша освідчилась, хоча цього не повинна була робити. Будь ласка, подумай і вибери, і то добре подумай, щоб потім не жалкував. Знай, що я тебе сильно кохаю і дуже хочу, щоб у нас усе було добре. Я мрію, щоб ти став хорошим чоловіком і батьком.
Коли впаде з очей сльоза,
Я мовчки сумно посміхнуся.
В моїй душі – твоя душа,
Її я втратити боюся.
Я вірю в ніжні почуття
І в ту любов, яка між нами.
Твій біль – мій біль,
Твій сміх – мій рай.
Твоя душа – одна-єдина,
Любов – життя, не забувай.
Для мене рідна ти людина.
Наташа, Любомльський район,
Волинська область
| Comments: |
