Продай свій голос!
Коли не маєш совісті, розуму і честі
Причому довго не думай. Покинь усе, щойно проб’є час голосування, біжи і продайся! Ну, звичайно, помізкуй, щоб не продешевити. Річ у тім, що на нас, олухів, уже склали й прейскурант. Якщо ти у далекій глибинці і дурніший, тобі положено від 50 до 200 гривень, якщо ти хитріший і ніби розумніший – викладуть на бочку 300, 400, а то навіть і 500 гривень. Уявляєш, який твій голос дорогий?! Для нас це страшні бабки, а для них – два пальці обісцяти. Купляють, наче рогату худобу. Хоча ні, скоріше, як безрогу. Бо та, перша, – значно дорожча.
Причому ми з тобою собі мислимо: ну, що від того зміниться, коли я продамся? Україна ж не перевернеться догори дригом. А ті хлопці, що пруться наверх, мислять масштабно: куплю одного ідіота, другого, третього. І так – тисячу, другу, третю. А там і десять, і сто тисяч. Бабло все одно відіб’ю, зате буду там, під небесами, і тими продажними овечками помикатиму.
А тобі і мені продатися є причин більше, як достатньо. Ще знайдеться вумний один Підрахуй і безталанний агроном та й напишуть закон не лише про регіональну свою, рідну їм мову, а вже другу державну. Продайся – і цим дуже допоможеш їм.
Ну, а як бути у Верховній Раді без недоумкуватого диригента, зате наділеного мною і тобою такими величезними правами і повноваженнями. Продаймо свої голоси, додаймо йому сили і таким, як він, щоб могли штампувати антиукраїнські закони. Он скоро вже й землю заберуть. А там і в Сибір поженуть, вони ж бо Расєю люблять більше, як нас.
А як нам жити без саламатіних і калініних, котрі проходили вишкіл в іноземних спецслужбах, а тепер керують нашою доблесною армією і безпекою. Ночами, бідолашки, не сплять, все печуться про наш мирний сон. Ну, як не продатися і не проголосувати за тих, хто їх висунув на такі «мученицькі» посади?!
Стоп! Був би забув про славного, неповторного, наймудрішого на світі міністра, котрий готовий голову покласти за Вкраїну. Правда, перед цим все, що стосується істинних патріотів наших, викинув з підручників. «Кальоним желєзом» випалює любов до всього українського, справжню історію. Ну, як за такого не продатися, не проголосувати?
Гріх нам буде великий, як ми не підтримаємо донецьких. Це ж най, най, найкращі люди на землі. Вони навіть вищі за пітерських, котрі керують у Росії. Наші ніколи в житті і мухи не образили, ніколи нічого не зцібрили. То ж просто святі люди! Вони ж бо на світі наймудріші. Керують державою, урядом, дорогами, фінансами, медициною, надрами, міліцією, податковою, навіть судами. Така їхня тяжка доля. Бігом, доки ніхто нас не випередив, женімося, продаваймося. Бо ж як запізнимося, можемо і в лобешник получити. Ці хлопці серйозні, довго бавитися не будуть.
Одне слово, себе продай, продай, продай – і просто в рай. Візьмеш в лапу 30 срібників, як Іуда… нє, нє, вибач, 200 або 500 гривень – і будеш безмежно щасливий. А потім підеш у бар, вріжеш по одній стопці, другій, третій, четвертій… Заллєш сліпи і з таким, як сам, продажним ідіотом просторікуй, яка ж то паршива у нас влада, як нас обіжає, знущається, не дає заробити, обдирає, не дбає про майбутнє наших дітей, навіть рідну мову хоче відібрати.
Продайся, продайся, продайся усім, хто хоче тебе купити оптом і вроздріб. Ми вміємо це робити. Бо такі ми є, українці. Віками продаємося наліво і направо, тому й не маємо досі своєї справжньої держави, своєї гордості, свого достоїнства. Це у нас у крові. Продаватися ж бо завжди легше, як боротися.
Продай свій голос – і ти станеш багатший: на мить, а рабом – назавжди.
Тимошко Продайголос
| Comments: |
