Він передає на полотні навіть… чисте гірське повітря
У Карпатах дедалі частіше можна побачити подорожуючих не тільки з України, але й Росії. Вони щиро радіють прогулянкам на конях, у захваті від маршрутів, які продумують власники гостинних зелених садиб. А кому не смакуватиме гуцульська їжа чи музика? Але є й такі, які люблять займатися активним відпочинком, корисним і для душі. Як, наприклад, Едуард Семешко із Дніпропетровська. Побачивши, як він із мольбертом в руках прямував кудись понад річкою Чорний Черемош у Верховині, вирішили дізнатися, що ж йому так подобається у Карпатах і куди він так поспішає.
Едуард Григорович пришвидшив крок, мовляв, не заважайте, бо він хоче зловити, запам’ятати і передати на папері сонце після дощу, що десь там пробивається через гори й ліси. Дорога не близька, в’ється понад річкою, потім через підвісний міст, згодом по селищу – і десь там він обирає собі місце, звідки відкривається такий краєвид…
– Треба вміти зловити мить, сюжет, – розповідає художник. – Особливо зранку чи під вечір. В живописі можна вдосконалити техніку, але якщо ти не матимеш свого погляду, відчуття, то ніякий малюнок не вийде.
Едуард Семешко працює завідувачем кафедри образотворчого мистецтва та дизайну Дніпропетровського Національного університету імені Олеся Гончара. Каже, що довелося об’їздити всю Україну. Подорожі гарними місцинами – це його захоплення. Цікаві сюжети привіз із Чернігівщини та Криму. Багато етюдів намалював у Росії – на Валаамі та Ладозькому озері.
– А от у Карпатах я не вперше. Є відпустка – завжди вирушаю в гори. Був у Яблунці, коли катався на лижах у Буковелі. Добре знаю і Верховинський район. Наприклад, минулого року зупинявся в Бистреці. Цьогоріч вирішив відвідати це селище. У Верховині я вже 11 днів – і кожного малюю по етюду. Зачаровують гірські краєвиди. Тут багато повітря – і це має бути передано на малюнку.
Тож саме ці його твори, схоже, з часом і поповнять всеукраїнські виставки, в яких активно бере участь художник із Дніпропетровська.
Марія ДУБУК,
Івано-Франківська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Comments: |