Від початку передвиборної кампанії всі газети рясніють політичними рекламами. І це не дивина. Але зараз мова про інше. Мене зачепило ось що: в серпні у селі Березна Воля, що на Любешівщині, відкривали Свято-Георгіївський храм. Може, то є добре, що меценат допомагає в будівництві церков, але, на мою думку, це неприпустимо, коли на відкритті храму його зустріли перед дверима церкви з українським короваєм. Я знаю, що так завжди зустрічають Владику, який приїхав освятити церкву. То до якого рангу цього разу піднесли мецената? Куди ж ми йдемо і на що дивимося? Знаю, що після закінчення Літургії, зазвичай, вітають усіх спонсорів, нагороджують орденами і грамотами. Але ж нікого ще, певно, не зустрічали хлібом-сіллю перед дверима новозбудованої церкви. А ще кожен чув такий вислів, що нехай не знає права рука, що робить ліва. І коли ми творимо милосердя, то не повинні трубити поперед себе. Бо чому нам повинен подякувати Господь за наші добрі діла, коли ми вже отримали подяку від людей тут, на землі?
Недавно оприлюднили по всіх ЗМІ, що Церква не повинна втручатися в будь-які політичні акції, заборонили всім священикам говорити з амвону про ту чи іншу партію. Поза межами церкви про таку заборону не значилося. Але священики не повинні відкрито ставати на бік певної політичної сили. Звичайно, як це було й завжди, коли в храм поступала певна пожертва, то настоятель зачитував від кого, дякував, а хор співав многоліття. Але не можна було відкрито заявляти, що допомогли конкретні люди, які за те вимагають певної кількості голосів. За таких обставин священик мав би відмовитися від такої пожертви. Бо вже були подібні звинувачення духовних осіб, які агітують по церквах, щоби прихожани голосували за потрібну партію.
Ще в тому ж селі Березна Воля на церковному подвір’ї розташувалася палатка, з якої розповсюджувалася передвиборча література. І люди цікавилися, підходили. Ніхто навіть не задумався: ми йдемо на відкриття храму чи на збори під керівництвом кандидата в депутати?
Тому хочеться сказати всім свідомим українцям. Вибори були, є і будуть. А де ж наша совість, де наша гордість, де наша незалежність і готовність відстоювати своє і не продаватися?
Олеся КУЛІШ,
с. Світязь
Шацького району
Волинської області
Comments: |