Міні-гес знищать Черемош?
А лосось, амур та форель зникнуть
Мабуть, ніде в Україні нема стільки садиб, де господарі займаються зеленим туризмом, як у Карпатах. Лишень в одному Верховинському районі є понад 300 підприємливих хазяїв. Та в цьому році вони забили на сполох: на річці Чорний Черемош планують встановити аж 40 міні-гідроелектростанцій. Здавалося б, тема не нова, справа перспективна, потрібна, однак… Місцеве населення переконане: коли заженуть воду в трубу, це призведе до нових екологічних проблем, завдасть шкоди довкіллю. А саме щоб поспілкуватися з чудовою природою і їдуть сюди люди.
У районі 300 господарів займаються зеленим туризмом
Колись, допоки був великий могутній Радянський Союз, в’їзд на територію Верховинського району був обмежений, суворо за перепустками, адже поряд – кордон з Румунією. Тільки з 1991 року, коли українці проголосували за незалежність, настало потепління – і люд відкрив для себе цю чудову місцину.
– Я в той час працював на хлібозаводі, – розповідає Іван Маківничук, депутат Верховинської районної ради та власник садиби «У Ганнусі». – У 1998-му вже почалися проблеми із виплатою зарплати. А згодом і взагалі потрапив на біржу праці. Там запропонували зайнятися сільським зеленим туризмом. Тож 1999 року я дещо переобладнав оселю. І подав у ЗМІ оголошення, що приймаю туристів. Тож перші наші клієнти приїхали у 2000-му. Це була група з 12 осіб із Києва. Вони не сподівалися, що тут так гарно. Ми зустріли їх музикою, гуцульськими звичаями. Ці зв’язки із киянами і дотепер підтримуємо.
– А не було відчаю, коли втратили роботу?
– Хотів їхати за кордон. Однак бажання зайнятися зеленим туризмом перемогло. Створили сайт, почали на ярмарки їздити, а тепер вже й донька, яка живе зі своєю родиною окремо, взялася за туризм. То зараз вже все налагоджено, а тоді, коли ми починали одними з перших, нам відверто скептики говорили: «Що ви робите? Хто сюди їздитиме? Ви не знаєте, що вам в хату, в ліжко привезуть». Але ж людям треба довіряти. Крім того, коли наші земляки побачили, що це цікава, прибуткова справа, то й собі почали організовувати зелені садиби. Тепер у Верховинському районі до трьохсот таких осель.
Власники розробляють для своїх гостей маршрути. За бажанням обирають подорожі різними типами гір. Тих, хто полюбляє полоскотати нерви, везуть у гори, які, здавалося б, неба сягають. Хто хоче оглянути село, яке видно, як на долоні, їдуть на невисокі горби. А як не показати Писаний Камінь у Буковці, де здійснювалися древні язичницькі обряди? Або ж хто не захоче в лісі власноруч назбирати грибів чи ягід? Або пройтися на байдарках по Черемоші?
Нема наукових розрахунків – будівництво зупинили
– Хоча над нашою річкою нависла велика екологічна проблема, – продовжує Іван Михайлович. – Притому, вона не знята. Влада прийняла рішення збудувати в районі до 40 міні-гідроелектростанцій (у Карпатах – до трьохсот). Є вже дві діючі. Нібито справа благородна, людям багато що наобіцяли. Однак сходів селян ніде не проводили, з громадськістю не радилися. Тож люди організувалися – і ми перший натиск відбили. У березні провели всеукраїнську акцію по захисту річок від дамб у Києві, Харкові, Львові, Ужгороді, навіть у Росії та Польщі. Є й група в Інтернеті «Врятуймо Черемош!». Українці довели, що з ними треба радитися. Адже науковці тут не працювали, якихось розробок екологічних нема. Захотіли будувати на Чорному Черемоші міні-ГЕС, прийняли рішення. А ця річка є гідрологічним заказником. Вона взагалі повинна охоронятися, а не заганятися в труби, які вже привезені іржавими. Тож після акцій протесту людей будівництво зупинили.
– Ви кажете, що воду заженуть у труби. А як це вплине на довкілля?
– По-перше, метрів двісті від річки взагалі води не буде – і навіть у криницях. По-друге, виникне проблема для риби. У нас водиться білий амур, дунайський лосось, форель. Ці види можуть зникнути. Та й подорожуючі хочуть бачити Черемош у первозданному вигляді. Крім того, під час повеней може також виникнути проблема, якщо велика вода прорве дамби. Адже в нашому краї вже були трагічні випадки, коли через стихію гинули люди. Старожили пам’ятають повінь 1928 року, коли вода доходила аж до гір. Тоді несло хати, дерева. А у селі Печищі залишилися стояти тільки печі з коминами – все решта пішло за водою. У 1969-му була менша повінь. Пам’ятають всі й 2008 рік, коли також річка розлилася і води не можна було зупинити. Тож будувати треба капітально, а не так, як нині: тяп-ляп, аби швидше. Адже теперішні хлопчики-бізнесмени йдуть найкоротшим шляхом. Вибирають: тут сподобалося – будуємо! Але ж має бути науковий підхід, розрахунки фахівців. Не можна такі справи вирішувати тільки в кабінетах, не порадившись з людьми, спеціалістами. Гадаю, що ця тема не закрита. Після виборів, схоже, до будівництва міні-ГЕС повернуться. Хочеться вірити, що над цим вже будуть думати більш професійні, розсудливі голови.
Марія ДУБУК,
Івано-Франківська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
