Про те, що народить трійню, дізналася у 42 роки!
Звістка про вагітність для Лариси Павлік із села Скобелка Горохівського району стала громом серед ясного неба. Старші сини вже були студентами, тож їй вже варто готуватися стати бабусею, а тут – буде мамою. Тому жінка не знала, як сприймати новину медиків: радіти чи плакати.
Лариса Олексіївна – маленька, тендітна жіночка. На запитання про почуття, які переживала, почувши про такий «діагноз», знітившись, чесно відповідає, що злякалася. Воно й не дивно, бо вік мала уже немолодий, та й як дати раду одразу трійні у селянській сім’ї, де мати й батько безробітні, не уявляла. Всі ці проблеми вихором пронеслися у голові.
– Та вибору не було. Раз доля так розпорядилася, то нікуди від неї не втечеш, – з філософським спокоєм розмірковує жінка. – Пологи у мене почалися раніше встановленого терміну. Кесарили у Луцьку. Дві дівчинки та хлопчик народилися недоношеними, тому кілька тижнів провели в обласній лікарні. Діток назвали Вікторія, Вероніка й Максим. Пережили і безсонні ночі, і хвороби. Нині малечі два з половиною рочки.
Вероніка й Максим непосидючі, цікаві діти. Шнурочком бігають за мамою. Лариса зізнається, що без нагляду їх лишати не можна, бо все щось учверити хочуть. Жінка вже звикла до своєї ролі «старої мами», як, жартуючи, каже, і все було б добре та гарно в їх сім’ї, як би не хвороба красунечки-донечки Вікторії. В 11 місяців у дитинки діагностували дитячий церебральний параліч. Ця страшна хвороба забрала у дівчинки майже все. Коли братик і сестричка бавляться з іграшками, Вікторія лежить в колисочці. Ніжки та ручки її майже нерухомі, самостійно сидіти взагалі не може.
– Місцевий лікар робить їй масаж. Вже розробили ручку, яка раніше була зігнута, але для кращого результату потрібно їхати в санаторій. Але де взяти на це гроші? – журиться матір.
Живе сім’я, в основному, на дитячі гроші. «Чоловіка на заробітки я не відпущу, бо мені постійно треба бути з Вікторією, а за двома іншими вже він дивиться. На жаль, ні дідусів, ні бабусь у нас нема, померли вже», – говорить Лариса. Старші сини шукають свої дороги у житті. Один поїхав працювати до Києва, а другий, отримавши спеціальність бухгалтера, поки роботи немає. Тож і журиться мати, як дати раду всім дітям. Коли у 2010-му народилась трійня, місцеві чиновники різних рангів вітали Ларису. Адже така подія на Горохівщині сталася вперше за тридцять літ. У подарунок влада виділила гроші на ремонт у одній з кімнат, пральну машинку, а місцевий підприємець передав сучасні візочки для малечі. Як завжди щедрі на слова, чиновники пообіцяли й надалі підтримувати цю родину. Проте навіть на День сім’ї не згадують про багатодітну матір. Але жінка ні на що не нарікає, дають собі раду самотужки. У хаті чистота й порядок, радує щедрим врожаєм перцю та помідорів теплиця, мають невеличкий клаптик городу, тримають корівку. Тож продукти на столі всі з власної господарки, причому екологічно чисті. Засмучує батьків лише єдине фінансове питання: вони не в силі зібрати чималу суму коштів на лікування Вікторії.
– Я навіть розповіла про нашу біду у благодійному фонді одного з кандидатів у народні депутати. Там мені виділили допомогу – аж 250 гривень. Це просто сльози, якщо взяти до уваги, що пачка памперсів для Віки коштує 160 гривень, – зітхає мати.
Нині основний клопіт цієї сім’ї – облаштування ванної кімнати, яка вкрай необхідна Вікторії. Адже купають дівчинку в лікарських травах, а в пластмасову дитячу ванночку вона не вміщається. Батько сам вміє все робити, от тільки біда, ніяк не вдається назбирати грошей на плитку та потрібні матеріали. Може, хтось із кандидатів у народні депутати захоче допомогти Павлікам? Їхню оселю в селі Скобелка покаже кожен.
Руслана ТАТАРИН,
Волинська область
Фото автора
| Comments: |
