Хоча про це деякі жителі дізналися лише нещодавно
Надія Лопухова з Кузнецовська, що на Рівненщині, хутір Лоше біля волинських Маневич вважає другою домівкою. Тут вона проводить усю весну, літо й осінь. Вирощує городину, встигає навіть качок вигодувати. Та й душа більше болить за хутірських жителів, які не мають нормальної дороги: взимку, як замете, хоч крила вирощуй та літай. А щоб не бути голослівною, телефонуючи до редакції, запрошувала нас навідатися та самим усе оцінити.
До хутора з Маневич є дві грунтові дороги (з різних кінців селища), та й ті через ліс. Трохи поблукавши, таки побачили розкидані хати. Красива природа, ліс, розмірене хутірське життя – про такий відпочинок не один міщанин мріє. Надії Мусіївні теж моря не треба, коли сюди приїжджає, проте жаліється, що дістатися важкувато:
– Я з Маневич іду пішки через ліс годину. Добре, якщо сухо, а як задощить? І це я, тимчасова жителька, нию, а що робити хуторянам? А є серед них і молоді сім’ї, працюючі батьки, діти шкільного віку. Спостерігала, як вони добираються: одні велосипедами, інші мотоциклом деренчать. Узимку, коли замете, дороги взагалі немає.
Каже Надія Мусіївна, якби не бачила натовпи людей, які приїжджають сюди по ягоди-гриби влітку, та підприємливих чоловіків за лісом, не було б так образливо. Бо ж усі Маневичі тут влітку «пасуться», а «цивілізації як не було, так і немає».
А нещодавно, всього кілька місяців тому, хуторяни зі здивуванням дізналися, що їхнє Лоше має вулицю з однойменною назвою та вже більше року приєднане до Маневич. Тобто близько 30 осіб – жителі селища, а не хутора.
Ми зателефонували до Маневицького селищного голови Ярослава Левка, щоб дізнатися, яка ситуація із дорогами та доїздом. Ярослав Іванович здивувався, мовляв, він до Лоше зараз без проблем дістається.
– А взимку?
– Ну, тоді ситуація гірша, бо грошей на капітальний трикілометровий шлях до хутора немає. Якщо замете, то, звісно, чистимо, але лише після того, як розсунемо сніг на вулицях Маневич (а їх, як виявилося, аж 90 – авт.).
Тобто Лоше, хоч уже і носить горде ім’я однієї із вулиць селища, проте ще мусить «підрости», щоб грейдера дочекатися.
Мирослава КОСЬМІНА,
Волинська область
Фото автора
Comments: |