Поки не запровадять статусу сільгоспвиробника – толку не буде
У цьому переконаний голова фермерів Волині Віктор Лук’янчук
Про Віктора Лук’янчука (фермера з Ковельщини, який у рідному селі Мирин розводить свиней) наша газета вже писала. Тоді ми розповідали не тільки про те, як Віктор Володимирович господарює, але й як бореться з пияцтвом: тих працівників, які не вживають алкоголю, він преміює. Цього року до клопотів господарника, депутата Ковельської районної ради від ВО «Батьківщина», додався ще один: фермери Волині довірили йому очолити їхню структуру.
– Ви замінили на посту Миколу Собуцького. Знали, що посада голови асоціації фермерів та землевласників – це нелегка ноша?
– Так, я знав, куди йду. Звичайно, вдячний колегам за довіру. Нині працювати важко. Однак буду все робити, щоб зберегти цю структуру (на Волині 800 фермерів та 160 тисяч одноосібників), розширити її, щоб вона мала вплив в агропромисловому комплексі, щоб з фермерами рахувалася влада, щоб селян поважала. Адже саме дрібні землевласники виробляють більшість сільськогосподарської продукції.
– Хоча в цьому році її не було де збути…
– Сьогодні це найголовніша проблема. До того ж, ще нестабільна цінова політика. Втрати були величезні. Наприклад, Руслан Хомич із Рожищенського району втратив понад 700 тисяч гривень через те, що не мав де продати вирощене. Я вивіз у поле з овочесховища 40 тонн капусти, 30 – моркви, 10 – столового буряка. Переконаний, що нам потрібні оптові ринки. Виділяють кошти на підтримку розведення великої рогатої худоби – це гроші в нікуди. Штучно поголів’я наростити не можна. Треба стабільну ціну на молоко і м’ясо, тоді люди самі будуть зацікавлені, щоб годувати худобу. Друга проблема – створення молочних кооперативів. Краще б ті гроші, які виділяє держава, йшли на це. Бо селяни і фермери здають молоко за значно нижчими цінами, ніж крупнотоварні виробники. До того, ще й перед простими трударями переробники мають борги. Тож ціни на сільгосппродукцію повинна регулювати все-таки держава. Чиновники і влада мають знати, скільки Україні треба молока, картоплі, капусти, буряків. А нині у нас хаос. Ми співпрацюємо з фермерами Криму, Миколаєва, Одеси, і там такі ж проблеми.
– Щодо ціни. Чи потрібно її щорічно переглядати?
– Звичайно. А відштовхуватися треба від встановлених державою мінімальних. Хоча, схоже, до виборів цей закон прийнятий не буде.
– Ви негативно ставитеся до різних дотацій?
– Бо ними часто будуються корупційні схеми відмивання коштів. Нащо мені дотація, якщо я знаю: свинина по 18 гривень – це вже ціна з прибутком. Хоча минулого року були великі втрати. Свиней не брали, їх не було де продати, вони переростали. Тож я також проти ввозу продукції з-за кордону. Невже не можна визначити, скільки треба м’яса, щоб не перенасичувати ним ринок? Варто, насамперед, підтримувати свого виробника і дати йому можливість реалізувати свою продукцію. Бо через несприятливі умови ведення бізнесу чимало фермерів Волині згорнули виробництво свинини. У мене також поголів’я різко зменшилося.
– Ви маєте в користуванні землю?
– Так. Нині селянина всіляко хочуть відтіснити від землі. Для прикладу, наведу такий факт. За реєстрацію договорів кожної частини паю треба заплатити 240 гривень, хоча пай може складатися з кількох таких клаптиків. Це нереальні ціни. Я впевнений, що влада в країні бачить майбутнє за крупнотоварним виробником.
– У лютому на з’їзді фермерів України волинська делегація вийшла із залу. Чому?
– Ми проігнорували з’їзд, а за нами ще дніпропетровська, миколаївська, херсонська делегації, бо нам не дали висловити свої думки, пропозиції щодо подальшої роботи. Наші позиції були такі: ми проти таких державних програм, які є зараз. Має бути доплата на один кілограм, і вона повинна надаватися усім без винятку. А для цього треба запровадити єдиний статус – сільгоспвиробник, щоб усі працювали в рівних умовах: і одноосібник, і фермер, і крупнотоварний виробник. Водночас, якщо є доплата на землю, то тільки на гектар поля, що обробляється. Далеко ходити не треба – Польща. Там усі господарники мають єдиний статус сільгоспвиробника і держава регулює ціни на продукцію. Кредити надаються під три, максимум п’ять відсотків річних. Оце і буде турбота про господарів землі. Крім того, слід відтермінувати її продаж. Звісно, в олігархів уже давно мішки з грошима готові, щоб земельку прикупити. Однак ще не вироблені всі державні акти, нема розмежувань землі, на що потрібні час і кошти.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Руслани ТАТАРИН
| Comments: |
