У мами забирають немовля
Одні відповідальні служби за, інші – проти
«Допоможіть, будь ласка, у мене хочуть забрати дитину! – поскаржилася по телефону молода жителька села Буцин Старовижівського району Світлана Гончаренко. – Кажуть, що я погана мати для своєї 2,5-місячної дочки. Рішення суду про вилучення вже винесено. Я найняла адвоката і подала на апеляцію, але їм ті закони не указ – обіцяють через кілька днів забрати дитину з міліцією». Тож вже наступного дня виїхала в Буцин.
«Прочухана треба, але не такого жорстокого»
Усі події закрутилися лише півтора місяця тому. Світлані Гончаренко 24 роки і вона за документами мати-одиначка. У той день робила хрестини, випила, дитину залишила на подругу. Як сама зізнається, була відсутня 4-5 годин, а за офіційною заявою сімейного лікаря Буцина, яка приїхала на виклик, – добу. Занепокоєна станом дитини, Лариса Мазурик на «швидкій» доправила немовля до лікарні і, як того вимагає закон, звернулася із заявою про недогляд та неадекватність матері у відповідні органи. Хоч наступного дня Світлана приїхала у лікарню, справі дали дуже швидкий хід. Через тиждень спеціальна комісія підтвердила, що була загроза життю дитини, згодом відбувся суд і вже за другим засіданням постановив: дівчинку у матері забрати, але прав поки не позбавляти.
Відтоді всі, хто був залучений до справи, поділилися, так би мовити, на два табори: одні підтримують Світлану, інші кажуть, що так тим блудним матерям і треба.
Сільський голова Буцина Петро Кошелюк не згідний із таким «жорстоким» рішенням суду. Впевнений, що людині, тим більше молодій, треба давати шанс, а не доводити до шокового стану. По дорозі дає коротку характеристику дівчини та її сім’ї. Мати з дядьком зловживають спиртним, Світлана теж схильна. Але після того, як завагітніла, ніби покинула пити і, як каже сільський голова, взялася за голову.
– Із народженням дочки у Світлани з’явився стимул у житті – це видно, – стверджує Петро Федорович.
Хата, де живе молода мама з дитиною та мати з дядьком – ну дуже вже старенька. Хоча всередині, відразу видно, свіжопобілена і прибрана, у кімнаті зроблено ремонт. А от сіни, здається, від сильного вітру заваляться, дірки такі, що вулиця проглядається. Молода ж мама три дні як повернулася з лікарні. Зізнається, якби не втекла звідти – там дитину точно відібрали б. А тут у неї є друзі, адвокат, який взявся допомогти – тож боротиметься. Не приховує вона і того, що раніше любила випити, а все «від життя того поганого»…
– Після того, як ми оселилися у Буцині, – розповідає, – я з матір’ю не могла вжитися. Спочатку була у тітки, а потім перебралася до подруги, Наталки Миронюк, і більше трьох років прожила у неї. Але я не сиділа склавши руки, працювала у Ковелі в хлібопекарні, на цегельному заводі, їздила по сезонах. Коли була на заробітках у Москві, познайомилася із чоловіком. Він мене підтримував, допомагав, але щойно дізнався, що вагітна – послав на аборт. Я не захотіла. Повернулася додому і відразу стала на облік в консультацію.
Світлана каже, що з народженням Іванки почала потрохи робити ремонт у хаті, думала, за допомогою дитячих грошей справа піде швидше. Зізнається, що боргів має дуже багато, навіть кредит «висить». У ніч після хрестин вона і справді не була з дитиною. По-перше, знала, що дочка у надійних руках, а по-друге, мусила розбороняти п’яних матір і дядька. Зранку, дізнавшись, що дитину забрали, вже близько десятої приїхала у лікарню (соціальні служби стверджують, що «нарешті з’явилася» лише о дванадцятій). З того часу там і залишалася.
Треба віддати належне тій самій подрузі Світлани – Наталці, яка останні місяці повністю утримує маму з дитиною, хоча має з чоловіком четверо дітей. Вона щодня передавала їсти у лікарню, робила ремонт у хаті подруги, шукала меблі і колиску. І навіть зараз, оскільки виплати на дитину Світлані призупинили, продовжує забезпечувати подругу всім необхідним. Днями навіть написала заяву, що бере її на поруки.
Інтереси мами захищає адвокат Юрій Хомич. Каже, що його зачепило «за живе» рішення суду та дії працівників райдержадміністрації:
– Навіщо силою вилучати дитину, якщо рішення апеляційного суду ще нема? Мама не позбавлена батьківських прав, перебуває під офіційним соціальним супроводом, має хорошу характеристику з лікарні, де перебувала з дитиною. Ні, треба негайно відривати дитину від материнського молока, бо у них є рішення голови райдержадміністрації! І що потім? Можливо, цій мамі і треба було б дати доброго прочухана, але ж не таким жорстоким методом!
Не згідний Юрій Валентинович і щодо призупинення дитячих виплат. Мовляв, вони тим самим заганяють дівчину у глухий кут. З одного боку вимагають негайно налагодити побут, а з другого – грошей на це не дають.
А якби дитя померло?
А от у службі у справах дітей Старовижівської райдержадміністрації кажуть, що діяли у рамках закону. Спілкуємося із начальником служби Валентиною Ліщук та головним спеціалістом Ольгою Маркевич. Ольга Олександрівна цитує майже напам’ять звернення від сімейного лікаря села Буцин Лариси Мазурик: «У зв’язку із тим, що мати 5-6 серпня (добу після хрестин) зловживала спиртними напоями – дитина перебувала без нагляду, кричала. Сусіди (подруга Світлани Наталка – авт.) забрали її, нагодували молоком, переодягнули і викликали «швидку». 7 серпня о 23.20 дитина була доправлена до центральної лікарні без супроводу матері. Просимо вжити заходів з метою збереження життя і здоров’я дитини». Згідно з постановою Кабінету Міністрів України, якщо до них надійшло повідомлення про існуючі обставини, які загрожують життю і здоров’ю дитини, протягом дня подається клопотання голові райдержадміністрації. Обставини були – клопотання підписалося. І хоч здоров’ю дитини вже нічого не загрожувало, лікарі не мали права виписувати дівчинку. 10 серпня була зібрана велика (до 12 осіб) комісія в адміністрації, яка розглядала справу Гончаренко. Зачитувалася характеристика із сільської ради, огляд умов проживання (саме вони неабияк вразили комісію – ані плитки, ані підлоги, одна кімната без вхідних дверей, гори порожніх пляшок, бруд і антисанітарія). А от Світлана на засідання запізнилася, хоч і була попереджена. Отож комісія проголосувала за те, що дитину у неї слід відібрати, і передала на розгляд суду.
– Ми не робимо поспішних рішень. Відібрати дитину – це стимул для рішучих дій матері і шанс щось змінити у своєму житті. Наприклад, огляд останньої комісії показав, що житлові умови у Світлани таки справді змінилися на краще, – підсумовує Валентина Ліщук.
Лікар сімейної медицини Буцина Лариса Мазурик коментує ситуацію чітко:
– Світлана була досить неблагополучна під час вагітності. Активно вживала алкоголь (є зафіксовані випадки), курила. У той день мене викликала Наталка Миронюк. Скаржилася, що у дитини чорні випорожнення і блювота. Матері не було. Я подивилася – дитинка не була критично важка, але дуже сонлива (можливо, Свєта годувала груддю, будучи сп’янілою), також непокоїли ті випорожнення. Для дитинки, якій ще й місяця не виповнилося, – це погано. Залишати малечу на чужу людину? А якби щось сталося? Я повідомила районного педіатра, написала заяву у відповідні органи, і дитя госпіталізувати. Світлана у лікарні не пила, сумлінно доглядала дочку, годувала груддю. Тому я ще раз хочу сказати, що медицина не вмішується у судові справи і розслідування. Ми просто зобов’язані зберегти життя малечі і дати їй можливість вижити. Бо ж скільки таких ситуацій, коли діти вмирають, бо мама напилася, покинула, забула…
Оскільки Світлана Гончаренко розгорнула справжню боротьбу за свою дочку – комісія дитину не забрала. І поки всі сторони із нетерпінням очікуватимуть рішення апеляційного суду, мама буде перебувати під всебічним і дуже суворим наглядом. Хоча вона й сама не проти. Клянеться, що виправилася і таких «хрестин» більше не буде.
Мирослава КОСЬМІНА,
Волинська область
P.S. Наша газета буде уважно відслідковувати ситуацію та інформуватиме читачів про розвиток подій.
| Comments: |
