Волинському «Родоводу» щиро аплодували в Криму
У Камінь-Каширському районі є двісті самодіяльних колективів
Євгенія Сидорчук, яка у бібліотечній сфері з 1979 року, а нині очолює відділ культури і туризму Камінь-Каширської райдержадміністрації, про здобутки своїх підлеглих говорить скромно: «Та які там досягнення? Працюємо на совість, та й усе…» А досягнення справді вагомі, тим більше, що в районі навіть у ці часи безгрошів’я будують нові клуби, оновлюють бібліотеки, а співучим художнім колективам плещуть в долоні не тільки на українській сцені.
Камінь-Каширську культуру в області ставлять у приклад. Чого тільки вартий районний будинок, який хоч і ремонтували аж чотири роки, бо приміщення збудоване ще 1939-го, але зробили з нього взірець: і гарно, і тепло, і все доглянуте.
– В районі діє 48 клубних і стільки ж бібліотечних установ, дитяча школа мистецтв та народний краєзнавчий музей, – розповідає Євгенія Кіндратівна. – Є аж двісті колективів художньої самодіяльності. Але звання народних аматорських мають вісім. Серед них і ансамбль «Родовід», яким керує Людмила Довгун і якому виповнилося 25 літ. У ньому є люди, що співають від початку заснування колективу. 30 липня він побував у Севастополі на святкуванні Дня Військово-Морського Флоту України. Там виконували тільки українські пісні. За сім днів дали шість концертів по годині кожен. Люди зі сльозами на очах слухали виступи. Бо хіба когось залишать байдужим такі пісні, як «Українці, будьмо разом», «Єднаймося, люба родино…» та інші. «Родовід» у Криму побував уже сьомий раз, об’їздив усю Україну, був за кордоном, записав свій диск. Взагалі, якщо аналізувати детальніше, то по селах всі люблять співати. Пояснення такої активності криється в тому, що ми проводимо багато районних оглядів, зокрема сімейний «Співає родина», театральних колективів «Талантами щедра земля», вокалістів – імені Віталія Бобицького, фольклорних колективів «Сонцедар», читців та інші. Починаємо від Різдвяних свят, де виконуємо колядки, щедрівки – і так цілий рік. Традицією стали дні села. Тож люди беруть участь в таких заходах із задоволенням. Легко вирушають в дорогу, коли потрібно представити район в іншій області. В нас навіть сходи селян не обходяться без пісні, концерту.
– У вас і зараз споруджують клуби?
– Так. Цього року збудували у селі Іваномисль, торік у Краснилівці. Нині триває будівництво у селі Теклине. Зауважу, що всі ці заклади зводили місцеві громади толокою.
– У сумні дев’яності в багатьох районах закрили чимало бібліотек…
– У нас зберегли бібліотечну систему. Так, людей переводили на 0,5 і 0,25 ставки. Працівникам жилося дуже скрутно. Але нам вдалося зберегти, відстояти і мережу, і кадровий потенціал. Приємно, що в районній бібліотеці працюють відділи обслуговування, комплектування, юнацький абонемент, є бібліограф, бібліотекар-краєзнавець. В деяких райцентрах цього нема.
– А як нині з газетами, книгами для бібліотек?
– Кожна сільська бібліотека в середньому отримує по 13 періодичних видань. Район має непогане фінансування, бо є приріст населення. Крім того, сільські ради йдуть назустріч і виділяють кошти на дитячі видання. Тож за 2011 рік район закупив для бібліотек майже шість тисяч книг на суму 120 тисяч гривень, за перше півріччя нинішнього – понад тисячу книг на 36 тисяч гривень. Минулого року на періодичні видання витратили 62 тисячі гривень, у першому півріччі нинішнього – майже 34. Підтримуємо не тільки словом, але й фінансово місцевих письменників та поетів. І головне, що маємо підтримку в місцевої влади, серед колег. А це – шлях до успіху.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
