Встановив хрест односельчанам, загиблим за волю України
Дарма, що Петру Кондзерському із села Духче Рожищенського району вже 77 літ. Ще ого-го як бігає та все по громадських справах: то церкві помогти, то свято організувати, то борців за незалежність України пом’янути. Побував і у «Віснику», запрошував на свято в честь 70-річчя утворення УПА, яке він організував біля… власноруч встановленого пам’ятного хреста.
При в’їзді у село зупинилися, щоб розпитати дорогу. Дві жіночки за кілька хвилин встигли не тільки напрямок показати, а й розповісти про життєвий шлях Петра Олександровича. А що вже хвалили!
– Я оце якось порахувала, що він на нашу церкву Ікони Божої Матері, коли вона будувалася, зо 20 тисяч гривень дав, – каже жителька Духчого Євгенія Олександрівна. – Та й дзвони, вважай, сам вилив – бо з дочками стільки вибігав за них та випросив.
Петро Олександрович і сам зізнається, що він «дядько пробивний». Але поміч іншим – то одне, а от справа, як кажуть, всього життя – то інше. Про незалежність України, про її борців без сліз не може говорити.
– Мій старший брат Платон на псевдо Сурмач був замісником командира криївки, – розказує Петро Олександрович. – 17 серпня 1944 року його засудили на 20 років каторжних робіт, і з того часу ми про нього нічого не чули. Остання звістка від брата – надіслана із Харкова листівка, в якій просив помочі. Але чому з Харкова? Я пробував дослідити його шлях і можу лише думати, що з цього міста каторжан переправляли у табори Казахстану, в Кустанай, наприклад. Там він, напевно, і згинув.
Брат, інші хлопці з криївки, яким Петро ще хлопчаком допомагав, дівчата-зв’язкові – це болюча рана для нашого читача. Тож щойно країна отримала незалежність, Петро Кондзерський і собі «зіп’явся». Отримав довідку про реабілітацію брата, а згодом почав «битися» за встановлення пам’ятника загиблим односельчанам-воїнам ОУН–УПА. Скільки виїздив, скільки справ вирішив, місця добивався – не переказати. І все за власний кошт.
…З 2001 року у центрі села Духче височіє хрест вічної пам’яті односельчанам, які боролися і загинули за незалежність України. Поруч плити із майже 40 прізвищами. Тут святкують 24 серпня, тут збираються члени братства ОУН–УПА Волинського краю, проводяться панахиди і поминальні дні. Петро Кондзерський – головний організатор і активіст. Ось і тепер: у сорочці-вишиванці, урочистій формі воїна УПА, від хвилювання затягує цигарку і, дивлячись на вершечок дерев’яного хреста, який тягнеться до неба, клянеться: «А я таки доб’юся і поставлю тут справжнього пам’ятника!»
Мирослава КОСЬМІНА,
Волинська область
Фото автора
Хрест односельчанам-воякам УПА
Петро КОНДЗЕРСЬКИЙ
| Comments: |
