У сельці зберегли господарство – і люди не втратили роботу
На жаль, нині мало сіл можуть похвалитися тим, що в них залишилися колективні господарства. Розвалені ферми, знищені майстерні, бур’яни на току – звична картина. Колишні доярки та механізатори – безробітні і нікому не потрібні. Тож з особливою повагою варто ставитися до керівників, які зберегли колишнє колгоспне майно, а люди у селі забезпечені роботою. Директор СГТОВ «Луга», яке розміщене на території Селецької сільської ради Володимир-Волинського району, Федір Ляснік – один із них.
Федір Васильович 20 років керує господарством. За цей час воно кілька разів перейменовувалося, зменшувало обсяги виробництва, але таки втрималося на ногах – і це найголовніше.
– Важко було спочатку переконати людей не розбирати добротні приміщення на майнові паї. Було лише два варіанти: розвалити все, як у сусідів, або шукати шляхи, щоб вижити. Господарство повинно мати власника, який би дбав про нього. Щомісяця я збирав збори, радився з людьми. Багато було не задоволених моєю позицією, та час показав, що тоді ми прийняли правильне рішення, – говорить Федір Ляснік.
Начальник управління агропромислового розвитку Володимир-Волинської РДА Юрій Кравчук повідомив, що у 1991 році на території району функціонувало 24 господарства, нині залишилось лише сім різних форм власності. Серед них і СГТОВ «Луга», яке вважається середнім. Колись там утримували понад тисячу голів худоби, зараз лише 200. «Може, ще місяць-два потримаємо корівок та й будемо збувати. Молоко дешеве: 2,20 гривні – хіба це ціна? А ще й заводи не розраховуються вчасно, маємо борги», – зізнається керівник.
Там, у столиці, державним мужам не видно, як крутяться і сходять сімома потами люди, щоб вижити на землі. Тому від керівника, його мудрості залежить добробут підприємства. У СГТОВ «Луга» працює майже 70 людей. Середня зарплата понад тисячу гривень, залежно від виробітку продукції отримують більше. Радо працевлаштовують випускників училищ. Як сказав 18-річний Роман Мазурок, який проходить тут стажування, добре, що є робота в селі й не потрібно їхати в Польщу.
Основну ставку Федір Ляснік робить на свинарство (мають майже 600 свиней), поки проблем з їх реалізацією нема. Отримати прибуток вдається від продажу ріпаку, сої, кукурудзи – їх сіють найбільше. Нерентабельно стало вирощувати цукрові буряки, тож під них виділено лише 50 гектарів. А загалом господарство обробляє майже 1500 гектарів землі. Хоч минулий рік і був тяжкий, але взяли кредит і купили американську сушку, що суттєво розв’язало руки. Зробили реконструкцію складів, тож є де зберігати продукцію.
У господарстві гордяться смачним хлібом із власної пекарні. Як розповіла пекар Світлана Новосад, у день випікають 250 буханок. Працюють через день. З початком навчального року пропонують булочки школярам, а на Великдень – паски на замовлення.
З позитивними емоціями поверталася із Сельця. Село живе, коли має роботу, ще б держава врегулювала цінову політику, щоб трударі не віддавали вирощене за копійки. Прощаючись, Федір Ляснік напівжартома, напівсерйозно сказав: «Зараз модно йти в депутати, а я не хочу. Краще трудитися вдома. Люблю працювати сам і хочу, щоб люди біля мене роботу мали».
Руслана ТАТАРИН, Волинська область
Фото автора
Федір ЛЯСНІК
| Comments: |
