Українець врятував Черчілля і помер від голоду
Український письменник Юрій Будяк (справжнє прізвище Покос) не став відомим завдяки своїм літературним здібностям. Але один епізод в його біографії став значним для світової історії. На його рахунку порятунок ще тоді майбутнього прем’єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчілля.
Народився Юрій Будяк у сім’ї безземельного селянина 1878 року в селі Красногірка Красноградського району Полтавської губернії. Його батько помер, коли майбутньому письменнику було п’ять років. З малих літ наймитував, але встигав також учитися. Після закінчення сільської школи працював у Катеринославі, у Криму, на Кавказі: був чабаном, вантажником, бляхарем, матросом, аптекарським практикантом. Одночасно вчився, щоб здати екстерном за гімназійний курс.
«Зоряним» часом для Юрія Будяка стала англо-бурська війна 1899-1902 років. Тоді голландські колонізатори півдня Африки, бури, активно протистояли спробам британських колонізаторів захопити землі, багаті мінералами і рудами. Перші захищали свої аграрні володіння, другі претендували на сировинні ресурси. Англо-бурська війна отримала живий відгук в серцях інтелігенції з Європи. Письменники і просто освічені люди потягнулися до Африки добровольцями, аби підтримати голландців. Юрій Будяк з його натурою авантюриста і шукача пригод теж був серед них.
Спочатку він воював рядовим, а потім, опанувавши злегка мову і звичаї того краю, став командувати невеликим загоном. Діяв той загін по-партизанськи: вночі нападав на ненависних чужаків і безжалісно знищував їх. «Гуманізм в такій війні протипоказаний, – коментував дії загону Будяк. – Але час від часу він прокидався в мені, і я рятував когось від смерті, брав у полон». Так він вчинив із одним молодим англійським офіцером. Він кинувся до Будяка не з револьвером, а з блокнотом і олівцем в руці, показуючи цим, що він не воює, а пише. «Кореспондент?» – перепитав Будяк. Офіцер ствердно закивав головою, а як доказ показав посвідчення якоїсь газети. Письменник поважав газетярів, тож пожалів англійця. Сталося так, що переможець відразу не зміг відвезти полонених у свій штаб. А на інший день великі сили британців оточили невеликий загін і переможці самі опинилися у полоні. Помінявшись ролями, полонений Будяка теж проявив гуманізм: влаштував так, що замість табору для полонених Юрій опинився в Англії, у батька того офіцера. А виявилось, що офіцером-англійцем був ніхто інший, як молодий лорд Вінстон Черчілль, який поїхав в Африку висвітлювати події англо-бурської війни для преси. Батько Черчілля намагався дати українському хлопцю освіту, сплатив його навчання в Оксфорді, проте, як стверджував сам Будяк, на перешкоді стало слабке володіння англійською мовою і низький рівень підготовки. Походивши кілька тижнів по коридорах старовинного університету, він поїхав з Англії, транзитом відвідавши ще кілька країн. У 1912 році Юрій вступає в Київський політехнічний інститут. Під час Першої світової війни Будяка відправили в Одеську школу прапорщиків. Після Лютневої революції він став активним діячем українського руху. Його обирали заступником голови білоцерківської «Просвіти», якийсь час він працював в апараті Центральної Ради.
У 1922-му і 1924-му роках радянська влада двічі заарештовувала Будяка за організацію урочистої зустрічі Петлюрі в 1918-му у Білій Церкві. Але тоді його виправдали. Юрій Будяк стає членом літературного гуртка «Плуг». Особливий інтерес до його творів проявляли маленькі читачі – у Будяка склався імідж дитячого літератора, але він мав досить круту вдачу і неодноразово відкрито критикував владу. У 1934 році після вбивства Сергія Кірова по СРСР знову прокотилися арешти. Юрію Будяку пригадали роботу в Центральній Раді, засудивши до п’яти років концтаборів.
Помер Юрій Якович в окупованому Києві 28 вересня 1942 року. Причиною смерті стало виснаження організму від постійного недоїдання. Вже у 1944 році перший секретар Молотовського райкому КП(б) Ільченко спробував віднести смерть Юрія Будяка на рахунок німецьких звірств. У довідці, підготовленій у вищі партійні органи, він писав: «Серед убитих і замучених гітлерівськими катами радянських людей – професор Кучеренко В.П., Куцин В.К., Кучинський І.О. Заслужена вчителька Снєжкова, український письменник Юрій Якович Будяк, український композитор Шапович»…
Володимир ДОЛЕНКО
Вінстон ЧЕРЧІЛЛЬ, напевно, так і не дізнався про долю свого рятівника
| Comments: |
