Гараж посварив сусідів
До редакції газети «Вісник+К» звернулася жителька села Поліське Березнівського району Надія Грицюк. У листі жінка написала, що сусід побудував гаража, який, окрім того, що стоїть на межі, ще й закриває світло в хату, а паркан «притуляється до стіни мого хліва, перешкоджаючи доступу до нього».
Після смерті чоловіка Надія Андріївна сама хазяйнує. Каже, що із сусідами завжди знаходили спільну мову та порозуміння. Не виникало ніколи і межових кофліктів: за усною домовленістю на межі двох господарств пані Надія збудувала хліва, а сусіди звели літню кухню. Таке планування і розташування споруд начебто всіх влаштовувало. Проте все змінилося минулої осені, коли сусіди Мельничуки поруч зі своєю кухнею добудували дерев’яного гаража. З того часу і почалися суперечки, адже, за словами пані Надії, тінь від новозведеної споруди стала закривати їй світло до хати.
– Через їхню забудову, – бідкається жінка, – у мене в хаті постійна ніч. (В одній із кімнат будинку і справді світла не вистачає. Проте причиною тому зовсім не сусідський гараж, якого з вікна майже й не видно, а штори такої цупкості, що хоч пальто з них ший – авт.). А коли починають їздити своєю машиною то в гараж, то з гаража – мене аж нудить. Невже не можна було збудувати його десь в іншому місці, не під моїми вікнами? Прошу також, аби паркана посунули углиб свого двору, бо стіна на моєму хліві геть облупилася, а дійти туди не можна – вона у сусідському дворі.
Оскільки усні вимоги і претензії Надії Грицюк до сусідів результату не принесли, жінка вирішила поскаржитися сільському голові. Проте той, з її слів, посилаючись на постійну зайнятість, нічим не допоміг. Натомість голова сільради Поліського Володимир Цапук стверджував нам інше: саме за його сприяння скарга пані Надії розглядалася районною прокуратурою та інспекцією архітектурно-будівельного контролю. Останні ж, наклавши на Мельничуків штраф за самочинне будівництво, постановили пересунути дерев’яний гараж вглиб свого подвір’я та узаконити його. Що й було зроблено.
Нестор та Віра Мельничуки у цій ситуації лише розводять руками. Мовляв, не розуміють, чому сусідка «з’їлася» за той гараж. Та й до стіни межового хліва, кажуть, жінці ходити навіть і не думали забороняти.
– Якщо Надія хоче, може хоч усі дні просиджувати попід стіною свого хліва – ми нічого не маємо проти, – каже сусідка Віра Оксентіївна. – Жили ж все життя, як люди, а тут на тобі! Щойно ми купили машину, сусідку як підмінили: і те не так, і це не годиться… Нарешті вже дерев’яна добудова стала проблемою, хоча до цього на її місці стояла інша. Ми ж не скаржимося та не просимо її пересунути свого хліва, бо він, бачте, стоїть на нашій межі!
Проте Надія Андріївна аж ніяк на мирну розмову не настроєна. Почувши, що сусіди теж можуть виставити їй претензії щодо хліва, аж підскочила від обурення. І спопеливши мене недоброзичливим поглядом, припустила: «Вони що, вже і вам заплатили?».
Пані Грицюк, звісно, може продовжувати воювати із сусідами. Проте може статися і так, що розбирати свого хліва доведеться і самій позивачці, адже, згідно з будівельними нормами, відстань між межею і будівлями повинна бути не менше одного метра.
Марія МАРТИНЮК,
Рівненська область
Фото автора
Надія ГРИЦЮК: «Через їхній гараж – в моїй хаті ніч»
| Comments: |
