Страшна аварія в Польщі забрала життя дев’ятьох заробітчан
Вдосвіта 30 липня на нерегульованому залізничному переїзді біля села Братошевіце у мікроавтобус «Форд Транзит» із українськими заробітчанами врізалася електричка «Лович-Лодзь». Із десяти пасажирів буса, дев’ять з яких є уродженцями Тернопільської області, вижила лише одна молода жінка.
Це 21-річна Марія Мазуркевич із села Надорожнів Бережанського району, яка нині перебуває у польській лікарні. Марії не відразу сказали, що в аварії загинув її 22-річний чоловік Іван, з яким поїхала на заробітки. Напівсиротою залишилася півторарічна донечка. За свій короткий вік Марійка пережила чимало. Три роки тому померла мати, батько пішов в іншу сім’ю, отруїлася чадним димом і померла молодша сестра.
У неділю на Тернопільщині був важкий день – ховали жертв польської катастрофи. Усі молоді: 28-44 роки. П’ятеро мешкали у селах Мечищів, Шибалин та Надорожнів Бережанського району, двоє – у Підволочиському районі, один чоловік – у Тернополі. Ще один загиблий – уродженець Рівненщини.
У Польщі заробітчани працювали на заводі з переробки ягід і овочів. Отримували 500-700 доларів у місяць. На роботу їх возив 30-річний Володимир Матисюк із села Мечищів. Він теж загинув. За даними польських правоохоронців, саме він винен у аварії, бо не зупинився перед знаком STOP і в’їхав під поїзд. Розповідають, що чоловік у момент аварії був п’яний. У рідному ж селі стверджують: Володимир не зловживав спиртним. До Польщі поїхав, щоб заробити, бо взяв кредит на купівлю хати. Недобрі передчуття були перед трагедією у дружини Володимира Матисюка Тетяни. Уночі не могла заспокоїти двомісячну доньку Віку, яка весь час плакала. А коли заснула, стулила повіки й Таня. І приснилося їй, що ріже багато м’яса, і який шматок не вріже – з кожного вилазять хробаки... А наступного дня прийшла звістка про біду з чоловіком.
У Мечищеві прощалися із трьома загиблими: Іваном Мазуркевичем, Володимиром Матисюком та 44-річною Олександрою Мосьондз.
Родичі 28-річної Світлани Панасюк із Підволочиська п’ять діб чекали труну з тілом. Двоє її синочків, восьмирічний Сашко і шестирічний Павлик, ще не усвідомлюють, яке нещастя звалилося на їхні маленькі голівки.
– Світлана поїхала у Польщу, бо ми хотіли добудувати ванну кімнату для дітей, – каже згорьований чоловік загиблої Олег. – Я теж їздив з нею, але повернувся – не було роботи. За кілька днів до аварії жінка дзвонила: приїжджай, каже, є робота. Збирався у вівторок, а у понеділок почув про катастрофу на переїзді. Щось тьохнуло в серці, коли побачив по телевізору те місце. Дзвонив до жінки цілу ніч, але телефон не відповідав. Наступного дня мені сказали, що Світлана загинула.
Не дочекалася своєї доньки Ганна Земба із села Оріховець Підволочиського району. 28-річна Марія Земба залишила сиротою 8-річну Іринку, яку виховувала сама. Матір душать сльози, коли розповідає про останню розмову з дочкою. «Мамо, – казала, – так нам попало добре! Відколи їздила, ще так не було. Полуницю збирала, добре заробила, потім вишню. Жодного дня не сиділа без роботи. Хазяйка гарно платить. Ще тиждень побуду, і додому, готувати дитину до школи…»
Хресна мати Марія Соха зізналася, що напередодні трагедії бачила поганий сон. Ніби біля церкви насипано багато чорної землі.
– Ми тривалий час перебували у невідомості, бо інформація від представників офіційних органів була дуже суперечлива, – поскаржилася двоюрідна сестра Марії Люба, яка приїхала з Миколаєва. – Ніхто толком не міг нічого сказати. Лише на п’ятий день повідомили Іринці про маму.
– Знали, що одна людина вижила, – пояснює Марія Соха. – Я казала: «Іринко, може, це твоя мама». І так ми її тим тішили…
– Я вдягла на голову чорну хустину, а внучка мені каже: «Скинь хустину, мама жива», – схлипує мати Марії. – А сьогодні (у п’ятницю, 3 серпня – авт.) мусили сказати їй правду. У дитини був нервовий зрив. Коли заспокоїлась, сказала: «Хай би мама зосталася калікою, але хоч би жила».
Родини кожного із загиблих заробітчан отримали по 10 тисяч гривень компенсації від держави.
Світлана КЛОС,
Тернопільська область
Колектив газети «Вісник+К» висловлює щирі співчуття рідним загиблих.
| Comments: |
