Кривавий трикутник
Жінка лежала з перерізаним горлом, а біля неї сидів чоловік
Ще в школі за Реґіною хлопці табуном ходили. Дівчині це дуже подобалося: записочки, романтичні побачення, а згодом і увага дорослих чоловіків збурювала кров. Годинами простоювала перед дзеркалом, вродою своєю милуючись. «З такою зовнішністю переді мною всі двері відчиняться», – солодко мріяла, уявляючи своє майбутнє в розкішному особняку з усіма благами сучасної цивілізації. Але чоловіка свого майбутнього бачила не престарілим череванем-олігархом, а струнким і юним атлетом. Мрії ні в кого з нас не відібрати, та життя з ними, як правило, розходиться різними дорогами.
***
Реґіна заміж вискочила рано. Не за старого олігарха, а таки за молодого хлопця. В розкошах наречений не купався, зате мав добру роботу, тож на життя молодятам вистачало. За два роки навіть змогли виплатити кредит, який узяли, щоб купити собі квартиру. Єдине, що не подобалося спочатку Реґіні в тій роботі – часті його відрядження. На тиждень, а то і більше часу Сергій покидав її саму. Сумула, нудьгувала, а згодом і звикла. Аби коротати веселіше час, запрошувала до себе в гості на каву чи келих вина шкільних подруг. Ті частенько приходили зі своїми кавалерами, бо жіноче товариство добре, а якщо розбавити його щедрими «чуваками», буде ще ліпшим. Часом зустрічі веселих подруг відбувалися в тому чи іншому барі, де розважалися аж до ранку.
Юрій упав у вічі Реґіні відразу: високий, чорнявий, схожий на американського актора, прізвище якого вона ніяк не могла запам’ятати. Але у бар він прийшов із Надькою, і Реґіні нічого не залишалося, як заздрити подружці. «Невже буває кохання з першого погляду?» – думала, крадькома пасучи очима Надьчиного кавалера, забувши, що заміжня. І коли Юрій також зиркнув на неї небайдужим оком, а голова паморочилася від коньяку, яким він пригостив компанію з нагоди своєї відпустки, Реґіна не витримала й сама нав’язалася йому до танцю.
Потім усе потекло, як у приємному казковому сні: весняна тепла зоряна ніч, п’янкі поцілунки і, нарешті, їхнє із Сергієм подружнє ліжко, у якому вона прокинулася в обіймах Юри.
До чоловікового приїзду тиждень у них тривав медовий місяць, а Реґіна все не могла натішитися коханцем. Рахувала дні, доки Сергій поїде знову. І ще від нього не встигала охолонути постіль, як у неї вже лягав інший чоловік.
Так тривало, може, якихось півроку. Далі Юрій дещо до Реґіни охолонув. Це, власне, вона сама такий висновок зробила, бо щоразу частіше вишукував причини, щоб до неї не приходити. Жінки такі справи чують серцем, отож Реґіна не помилилася.
– А ти знаєш, що Юрій одружується? – «порадувала» її одного дня Надька по телефону.
Серце в Реґіни обірвалося, але змогла ще ніби байдуже відповісти:
– З тобою, так?
– Якби ж то, – буркнула сердито. – Якусь дурну селючку бере, лох!
Вимкнувши мобільника, Реґіна гірко заплакала.
Хоч би Сергій був удома, не так самотньо й нудно було б їй у цій порожній квартирі. Але чоловік обіцяв приїхати лише післязавтра.
До вечора не находила собі місця. Урешті не витримала, набрала номер Юри.
– Слухаю, – голос пролунав байдужий і далекий.
Почала вмовляти його, щоб прийшов до неї. Юрій віднікувався, прикриваючись якоюсь нагальною справою. Не відступала, доки таки не пообіцяв прийти.
***
Сергій додому летів, як на крилах. Цього разу йому фортунило, як ніколи: зумів владнати усі справи, тож повертався з відрядження на день раніше запланованого строку. Реґіні навмисне не повідомив, сподіваючись зробити коханій приємний сюрприз. Скучив за нею неймовірно, та й вона, очевидно, знудьгувалася без його пестощів. Уявляв, якою бурхливою буде їхня ніч.
Автобус, яким їхав Сергій, прибув у рідне місто пів на дванадцяту ночі. Пасажири вийшли із салону й хутко розбрелись урізнобіч. Енергійно крокував і Сергій. У п’ятиповерхівці, у двір якої незабаром повернув, світилося лише кілька вікон. У тому числі й одне на третьому поверсі – їхнього з Регіною кубельця. «Невже відчула мій приїзд і чекає?» – приємним теплом війнуло в грудях Сергія, і він пришвидшив ходу.
***
Наступного ранку черговий райвідділу міліції прийняв повідомлення від мешканця п’ятиповерхівки по вулиці Гагаріна про вбивство. Оперативна група, що виїхала за сигналом, застала на місці події жахливу картину: посеред кімнати в калюжі крові з перерізаним горлом лежала молода жінка, а поруч, схлипуючи в безтямі, сидів чоловік.
Чоловіка, з яким загибла перебувала в шлюбі, як найпершого підозрюваного, правоохоронці відразу затримали.
Слідчий із прокуратури, котрому доручили розслідувати цю справу, був переконаний, що підозрюваний і є вбивцею своєї дружини. Мотиви? Банальні ревнощі. Поспілкувавшись із сусідами, він хутко з’ясував, що 21-річна Реґіна мала коханця, з яким зустрічалась у своєму помешканні, користуючись частою відсутністю чоловіка. От і цього разу, очевидно, вона привела свого любаса додому, а чоловік їх і застукав. Для повної картини необхідно знайти того коханця, щоб залучити до справи як свідка, але найперше потрібно домогтися зізнання у підозрюваного. Утім, для досвідченого слідчого – це справа техніки: чоловіки, котрі вбивають своїх дружин через ревнощі, як правило, довго не впираються. Тим більше, затримані майже на «гарячому».
Але зізнаватися чоловік не хотів, уперто твердячи, що дружини не вбивав, що знайшов її вже мертвою. Не виявив експерт і відбитків пальців його на знарядді вбивства – там були лише «пальчики», що належали Реґіні. Не сама ж вона себе полоснула кухонним ножем по шиї? Зрештою, хоч не хоч, а потрібно шукати третього, який виявився не зайвим у цій трагічній історії.
З’ясувати його особу не стало великими труднощами: як тільки слідчий вийшов на Реґінину подружку Надьку, та і розповіла йому все, що знала про Юрія.
Однак зустрітися з Юрієм випало не скоро: з міста хлопець виїхав, а куди саме, ніхто не знав. Батькам сказав, що до Москви: мовляв, підвернулася там добра робота.
Поспішний виїзд свідка, швидше схожий на втечу, не міг не насторожити слідство. Юрія оголосили в розшук, а тим часом знайшли дівчину, з котрою він мав намір одружитися. Їй він сказав, що їде в Київ, і навіть уже кілька разів телефонував зі столиці. Не з мобільного, а зі стаціонарного телефону. За номером було встановлено місце того телефону – одна з приватних фірм, де Юрій влаштувався охоронцем. Коли до нього прийшли хлопці в погонах, нерви в хлопця не витримали:
– Хочу зізнатися в убивстві!
***
Реґіна насилу дочекалася свого любчика. На столі була закуска, пляшка гарного вина. Жінка сподівалася задобрити Юрія і відмовити його від весілля. До цього готувалася залучити всі свої чари та солодкі жіночі штучки. Вино мало стати її надійним спільником. Але Юрій пив неохоче, був не в настрої і скупий на слово. Натомість Реґіна випила два келихи, не закушуючи, й швидко захмеліла. А сп’янівши, стала до коханця присікатися, дорікаючи йому зрадою. Юрій на те реагував мляво, і це жінку довело до істерики. А коли коханець намагався її приструнчити, вона подряпала йому щоку. Розгніваний, відвів їй добрячого ляпаса. Плачучи, вона почвалала у ванну. Та доки він витирав серветкою з подряпин кров, з ванної Реґіна подалася на кухню, схопила ножа й підбігла до Юрія.
– Якщо не мені, то нікому ти не дістанешся! – закричала, замахуючись на нього.
Ошелешений Юрій перехопив її руку, завернув таким чином, що лезо торкнулося Реґіниної шиї й розпанахало ніжну плоть…
Зрозумівши, що накоїв біди, Юрій утік з помешкання, а другого дня – і з міста.
Ігор СЛАВИЧ,
Закарпатська область
| Comments: |
