Майже нічого не їсть, а живиться сонцем
Про жителя Запоріжжя Миколу Довгорукого сусіди кажуть, що він дивак: «Бігає щоранку, а потім стоїть і дивиться на сонце». А той не звертає уваги на цинічні посмішки і живе так, як йому подобається. Каже, поки голодує, жодного разу не хворів.
– 25 серпня 2003-го із космосу мені прийшов наказ припинити їсти, – розповідає Микола Миколайович. – Спочатку думав, що це привиділося. Доки наказ не повторився. Енергію я беру звідусіль. Вітер дме, кажу: «Вітре, я люблю тебе». Коли ходжу босоніж, заряджаюся: «Матінко земле, наповни мене своєю силою!» Мене живлять дерева і все довкола. А головне, дивлюся на сонечко по шість годин на день. Заряджатися можна де завгодно, навіть їдучи в маршрутці.
До цього Микола був такий, як усі. Закінчив автодорожній технікум, працював на Півночі, пив, курив. А 20 років тому йому в мозок почала надходити інша інформація. Чоловік відкрив у собі здатність молитвами допомагати людям знімати негативні енерговпливи. 1993-го пройшов курси біоенергоінформатики, психокорекції. Отримав диплом. Почав дотримуватися християнського посту.
– Грубої їжі, м’яса я не визнаю, – продовжує дивак. – П’ю молоко, кефір. З молочних продуктів отримую атоми кальцію, залізо – із соків, овочевих відварів. Єдине, що вживаю, це картоплю, яку розминаю або крізь ситечко протираю, аби була, як томатний сік із м’якоттю. Мучився спочатку. Коли на третьому тижні випив какао з молоком, нарешті відчув себе ситим. І з того моменту у мене пропало бажання харчуватися грубою їжею. Коли хочеться солодкого, розсмоктую шоколад. А основний заряд енергії отримую від сонця. «Найсмачніше» воно на світанку. У 2007-му дивився на нього без перерви 16 годин 28 хвилин. Починав із кількох секунд. Згодом став дивитися довше. Очі не зіпсував.
Ви бачите, у продажу залишаються переважно отруйні для організму продукти. Якісні дуже дорогі. Якщо ми добровільно не хочемо переходити на безшлакове харчування, нас примусять. Коли людина більше не їсть тверду їжу, звільняється дуже багато енергії, яка раніше використовувалася для її перетравлення. І ця енергія відновлює здоров’я і подовжує життя. Ще академік Вернадський стверджував: термін життя нормальної людини 120 років.
Завдяки сонцю я забув про хвороби. Мені достатньо в день 3,5 літра рідини. Найбільше люблю сік червоного винограду. Переходячи на рідке харчування, скинув сім кілограмів. Тепер вага стабільна – 60 кілограмів. Кожного дня бігаю по 10 кілометрів, пораюся на городі, можу 25 разів від землі віджатися.
Дивним українцем зацікавились японські вчені. Вони приїхали у Запоріжжя, щоб поспілкуватися з Миколою Миколайовичем. На їх прохання чоловік пройшов медичне обстеження у міській лікарні. Медики не могли надивуватися майже ідеальному здоров’ю 55-літнього унікума. Єдине відхилення, яке виявили: шлунок значно зменшився порівняно з нормою.
Іван СТОЛЯРЧУК,
м. Запоріжжя
| Comments: |
