Про весілля українських заробітчан писали італійські газети
Напевно, європейці начувані про те, як вміють веселитися українці. Та, як кажуть, краще раз побачити, ніж сто разів почути. Італійцям випала така нагода, коли там брали шлюб Олександр Колотинський та Інна Іваненко.
Саша родом з Рівненщини, а Інна – з Тернопільщини. Батьки Олександра Колотинського – вчителі. Коли вони зрозуміли, що заробити тут їм буде важко, а треба піднімати двох дітей, вирішили податися на заробітки в Італію. Тепер почуваються досить впевнено, тим паче, що придбали своє житло в місті Сереньйо за 16 кілометрів від Мілана. Туди забрали і двох синів: старший Олександр зараз навчається у відомому університеті Бікока в Мілані і підпрацьовує з батьком, а молодший – учень місцевої школи (до речі, у школі на перших початках, поки він не знав мови, до нього на уроках був прикріплений перекладач). Саме в Італії Олександр познайомився зі своєю половинкою – Інною.
– Діти зустрічалися чотири роки. А коли зрозуміли, що пора одружуватися, постало питання: де робити весілля? – розповідає пані Оксана, мама Олександра. – Якщо їхати в Україну, то з Італії треба було везти чимало людей, бо там вже і ми, і діти маємо знайомих, друзів. Вирішили, що нам легше привезти родину з України. Але однозначно весілля планували відзначати по-українськи, зі всіма нашими традиціями.
Отож, не дивно, що весілля викликало великий фурор. Італійців вразили наші музики, веселі танці, пісні. А ще більше наїдки, а їх тут було стільки, що вони диву давалися, як це все можна приготувати. А наш славнозвісний салат «Олів’є» виявився для європейців бомбою! Ну і, зрозуміло, усіх тамтешніх гостей шокували українські короваї – для них це справжній витвір мистецтва.
Не дивно, що після весілля гості-італійці зізналися: «Так ніколи ще не гуляли і не розслаблялися». Тепер просять у пані Оксани рецепти українських страв.
– Знаючи, що наші запрошені подолали такий великий шлях, ми не могли не показати їм Італію, – продовжує пані Оксана. – Тому наступного дня усі відправилися до Мілана, де місцеві жителі натовпами збиралися біля нас. А ми і співали, і танцювали. На третій день весільна гулянка продовжилася у Венеції. Тут вона в основному проходила на головній площі святого Марка. Італійці не лише фотографували нас, а й просилися сфотографуватися з молодими. До Саші й Інни підходили туристи, аби лишень зробити з ними фото напам’ять. Духовий оркестр зіграв весільний вальс – і всі на площі танцювали. Словом, для італійців це було грандіозне видовище – вони не приховували своїх емоцій.
На четвертий день молоді з гостями вирушили до Турина, аби поклонитися святині – Туринській плащаниці – і покласти там квіти. Для цього навіть довелося взяти дозвіл у церкві, де вона зберігається. Правда, на цей раз молодята весільного вбрання не одягали – втомилися від великої уваги до себе.
Місцева преса не могла залишити таку подію без уваги. Найбільшим відкриттям для них було те, що молодих «коронували»! Вони ніяк не могли зрозуміти, навіщо під час шлюбу молодят «коронують» (коли над ними тримають вінці). Журналіст, який був запрошений на святкування, сказав, що такого гарного весілля ще не бачив.
А завершилося усе тим, що молоде подружжя відправилося у весільну подорож до Парижа, а гості – до швейцарського кордону, на мальовниче озеро Комо (за 40 кілометрів від Мілана).
Ольга ЖАРЧИНСЬКА
| Comments: |
