Батько з сином зустрілися в одному бою
Напередодні 71-ї річниці початку радянсько-німецької війни наша розповідь про драматичну долю родини Грицевичів із села Малі Телковичі Володимирецького району. Господь зробив так, щоб батько з сином зустрілися у страшній бойні на війні.
Сім'я Пилипа Грицевича з Малих Телкович благополучно пережила нацистську окупацію. Навесні 1944-го забрали на фронт дядька Пилипа, а влітку дійшла черга і до його найстаршого сина Адама, 1923 року народження. Після нетривалої підготовки в запасному полку хлопець потрапив на 3-й Білоруський фронт. В одному з боїв їхній підрозділ кинули на підмогу. Бійці відбивали чергову атаку і лише у хвилину затишшя він придивився до старшого чоловіка, який витирав пілоткою спітніле і замурзане кіптявою обличчя. Спочатку не вірив власним очам - в окопі поряд з ним лежав батько, який не міг вимовити й слова. Ось так зустрілися батько та син за тисячі кілометрів на чужій землі. Відтоді вони завжди були разом.
Спочатку обидва нікому не признавалися, що вони батько й син. Адже могли відправити служити в різні підрозділи. Та скоро всі дізналися, що Грицевичі стрілися на фронті під час бою. Про несподівану зустріч батька з сином розповіла армійська газета. Вони написали спільного листа додому...
За словами дочки Адама Грицевича, в одному жорстокому бою у Литві під містом Каунасом їхній підрозділ штурмував висотку. Її батька поранило в живіт. Дід Пилип попрощався із сином, вони лежачи обнялися, бо не можна було навіть підвести голову, і наказав Адамові повзти в укриття. Пилип Грицевич тільки встиг крикнути: "Рятуйся, синочку!". Обхопивши простріленого живота, хлопець кинувся тікати… Отямився вже в госпіталі. Ще не зажили добре рани, як молоденький солдат знову просився на фронт у той самий підрозділ. Ходив від землянки до землянки і розпитував, чи не бачили Пилипа Грицевича. Все сподівався його зустріти. Але у страшній "м'ясорубці" загинув весь підрозділ. Всі інші були новобранцями.
Адам Грицевич дійшов до Берліна, штурмував рейхстаг і на його стінах залишив свій підпис. Демобілізований з армії у березні 1947-го року.
- Коли тато повернувся, то бабуся неодноразово запитувала: "Синочку, де ж ти батька загубив?" А він тільки витирав сльози, - розповідає Ніна Адамівна.
Поліський рід Грицевичів не перервався. Адам Пилипович одружився, народилися діти, дочекався онуків. Працював фронтовик сплавником лісу на річці Стир, а ще був пасічником і любив усіх пригощати медом.
Кость ГАРБАРЧУК,
Рівненська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Від редакції. За тему цієї публікації сердечно дякуємо нашій колезі з Володимирця, журналістці Галині Тєтєнєвій.
| Comments: |
