Поради оптинських старців християнам
Преподобного Льва (Наголкіна, 1768 – 1841)
Намагайся більше слухати себе, а не аналізувати діла, вчинки і поводження з тобою інших. Якщо ж ти не бачиш в них любові, то це тому, що ти сам в собі любові не маєш.
Бог не нехтує молитвами, але прохання іноді не виконує тільки для того, щоб за Божественним Своїм наміром усе влаштувати краще. Що би було, якби Бог – Всезнавець – досконало виконував наші бажання? Я думаю, хоча не стверджую, що всі земнородні загинули б. Ті, хто живуть без уваги до самих себе, ніколи не удостояться відвідин благодаті.
Коли не маєте спокою – знайте, що не маєте в собі смирення.
Преподобного Варсонофія (Плеханова, 1845 – 1913)
Правдивою ознакою омертвіння душі є уникання церковних богослужінь. Людина, яка байдужіє до Бога, насамперед починає уникати ходити до церкви, спочатку намагається прийти на службу пізніше, а потім і зовсім перестає відвідувати храм Божий.
Мені доводиться чути скарги на те, що ми переживаємо тепер важкі часи, що тепер дана повна свобода всяким єретичним та безбожним вченням, що Церква зі всіх сторін піддається нападам ворогів і страшно стає за неї, що здолають її ці мутні хвилі зневіри і єресей. Я завжди відповідаю: «Не тривожтеся! За Церкву не бійтеся! Вона не загине: ворота адові не здолають її аж до Страшного суду. За неї не бійтеся, а от за себе боятися треба, і правда, що наш час дуже важкий. Чому? Та тому, що тепер особливо легко відпасти від Христа, а тоді – загибель».
Щось похмуре, жахливе йде в світ… Людина залишається ніби беззахисною, настільки її опанувала ця зла сила, і вона не усвідомлює, що робить… Навіть навіюється самогубство… Чому це відбувається? Тому що не беруть в руки «зброю» – не мають при собі імені Ісусового і хресного знамення.
Усе життя наше є велика таємниця Божа. Всі обставини життя, якими б не здавалися вони незначними, мають величезне значення. Зміст теперішнього життя ми повністю зрозуміємо в майбутньому віці. Як обачно треба ставитися до нього, а ми перегортаємо наше життя, як книгу – аркуш за аркушем, не віддаючи собі звіту в тому, що там написано. Немає випадковості в житті, все твориться з волі Творця.
Що ж залишається робити нам, грішним? Як врятуватися? Лише через смирення. «Господи, у всьому я грішний, нічого нема в мене доброго, надіюся тільки на безмежне Твоє милосердя». Ми правдиві банкрути перед Господом, але за смирення Він не відкине нас. І справді, краще, маючи гріхи, так і вважати себе великими грішниками, ніж, маючи які-небудь добрі діла, хвалитися ними, вважаючи себе праведними.
В страшний час ми живемо. Людей, що сповідують Ісуса Христа і відвідують храм Божий, піддають глузуванням та осудові. Ці глузування перейдуть у відкрите гоніння, і не думайте, що це трапиться через тисячу років, ні, – це невдовзі наступить. Я до цього не доживу, а деякі з вас побачать. І почнуться знову катування і муки, але благо тим, які залишаться вірними Христу Богові.
| Comments: |
