Зарубав дружину за те, що не хотіла зайнятися сексом
Мій давній знайомий Павло Сергійович – ветеран правоохоронних органів. Працював у кримінальному відділі міліції одного з районів Закарпаття так званим «опером»: вів дізнавально-розшукову роботу.
Якось у райвідділ прийшов кремезний сорокарічний ґазда із села Великі Луки. Назвався Іваном Б. і заявив, що два дні тому пропала його дружина. Мовляв, поїхала до міста по покупки, та й досі нема!
Невідомо чому, але похмурий великолуківець відразу викликав у Павла якщо не підозру, то антипатію. «Пробив» прізвище по кримінальному архіву – і справді, їхні дороги чотири роки тому перетиналися: Павло їздив у складі оперативної групи затримувати Івана Б. за підозрою у крадіжці запчастин із тракторного стану. Причетність його було доведено, й Івана засудили на три роки позбавлення волі. Його нова (уже четверта) дружина працювала бухгалтером у колгоспі, була на п’ять років від нього старшою. «Солом’яний удівець» регулярно приходив до міліції, вимагаючи розшуків. Коли Іван прийшов у райвідділ вкотре, Павло зі своїм колегою Степаном вирішили навідатись у Великі Луки та розібратися у справі на місці.
Поблизу хліва стояла пічка, на якій селяни влітку варять худобі корм. Степан підійшов до неї, узяв коцюбку, що лежала поряд, і став розгортати попіл. У ньому виявили підозрілі кістки. Нічого не сказавши ґазді, повернулися в райцентр. Того ж дня судмедексперт визначив, що ті кістки людські.
Узявши в прокурора санкцію на обшук, опергрупа негайно прибула в село знову. Обшук не був марним: у спальні під матрацом знайшли закривавлену сокиру. Заскочений зненацька чоловік далі не впирався…
Того дня його дружина полола на городі цибулю, а Іван порпався на подвір’ї. Робота чомусь не йшла йому до рук, і він зрозумів, що потрібна негайна розрядка, тобто секс. Гукнув дружину.
Але жінка йти не квапилась, і коли все ж таки зайшла до хати, розлючений чоловік ударив її поліном по голові. Вона впала, він на неї – роздягати. І лише роздягнувши, з жахом усвідомив, що тіло її бездиханне. Замість того, щоб викликати «швидку», Йван подався в комору по сокиру…
Розчленованого трупа спалював по частинах у пічці. Аби краще горіло, кидав туди шматки старої автомобільної шини. Сподівався, що все згорить, слідів не залишиться і йому вдасться уникнути відповідальності за бузувірський злочин.
Ігор Славич, Закарпатська область
| Comments: |
