Волинянин створив єдиний у світі чоловічий балет
Валерія Михайловського знають, як зірку зі світовим ім’ям з Росії. І лише близьким відомо, що він українець, який народився у волинському селі Мстишин (нині Гірка Полонка) Луцького району. Валерій не забуває свою батьківщину і щороку намагається відвідати Луцьк, де проживає його 91-річна мама. Під час нещодавнього візиту ми поспілкувалися з цим талановитим чоловіком. Приємно, що Валерій Володимирович пам’ятає земляків та українську мову.
Будучи дворічним хлопчаком, Валерій полюбляв співати й танцювати, чим дуже тішив вчительський колектив Гіркополонківської школи, де його мама Марія Тимофіївна була директором. Коли Валерій після закінчення Київського хореографічного училища отримав запрошення на роботу від кількох престижних оперних театрів Радянського Союзу, на сімейній раді вирішили, що хлопець поїде в Одесу. Бачачи майстерність, акторський талант молодого хлопчака з провінції, йому заздрили. Підкидали биті лампочки в туфлі, а якось зламане лезо у трико заховали…
Доводилося багато працювати, але завдяки цьому кожна наступна роль вдавалася ще краще. Якось під час спектаклю отримав важку травму коліна. Операцію робили в Москві. Коли повернувся в Одесу, танцювати не міг, тож вирішив спробувати себе у спортивній гімнастиці, тренувався, бігав, але спорт не замінив балет. У 1977 році відомий російський балетмейстер Борис Ейфман запрошує Михайловського у Ленінград і довіряє йому головні ролі. Зіграв їх десятки, але досі улюбленою залишається князь Мишкін з «Ідіота».
Робочий вік танцівника балету лише двадцять років. А Михайловський нещодавно відсвяткував сорокаріччя творчої діяльності.
– Звичайно, організм від постійного фізичного та морального навантаження зношується, – зізнається Валерій. – Але відпочивши кілька місяців, я зрозумів, що без роботи не можу. Вирішив показати глядачам професійний балет. Хотілось чогось оригінального, так у Санкт-Петербурзі виникла трупа, де чоловіки грають жіночі ролі.
Валерій не лише танцює, а є й режисером номерів. Єдиний у світі «чоловічий балет у трико», як його назвали європейські видання, підкорив серця тисяч. Навіть в Африці побували. Їм аплодували в Америці, Китаї, Франції, Німеччині та інших країнах.
– Японці нас зустріли насторожено. Та після кількох виступів з’явилися фанатки, які найняли автобус і їздили за нами по всіх містах, де ми гастролювали. Кричали, плакали. Вони дуже вразливі люди, – розповідає Михайловський.
– Як вдалося зберегти здоров’я та енергію? – питають Михайловського.
– Потрібно тримати себе в тонусі і любити свою роботу. Я ж нею живу, – щиро відповів балетмейстер.
Яна СТЕПАНЮК,
м. Луцьк
Фото Руслани ТАТАРИН
| Comments: |
