У Межигір’ї на місці зруйнованих храмів тепер президентські хороми
Незвичайної краси Межигір’я – за 20 кілометрів від Києва, поруч із селом Нові Петрівці. Ця територія жорстко охороняється підрозділом «Беркут». А колись, у давню князівську й козацьку добу, тут височіли храми, дзвеніли дзвони, писалися книги про нашу історію.
Але від Києво-Межигірського Спасо-Преображенського монастиря не лишилося й сліду. У ХVІ столітті монастир кілька разів переходив до рук світських осіб. Як свідчать історичні документи, життя межигірських затворників виділялося особливим аскетизмом, а Печерна церква на Пекарському пагорбі – місцем прояву вищого відчуження від світу.
Від 1653 року протягом століття Межигірський Спас мав славу козацького монастиря. Ним опікувалися гетьмани від Богдана Хмельницького до Данила Апостола. Запорожці щедро ділилися з монастирем військовою здобиччю, регулярно надсилали духовним отцям худобу, вози з рибою, сіллю, зерном та іншим провіантом.
1686 року (коли українську церкву «здали» московському патріархату) Межигірський монастир потрапив під протекторат Росії. Київський митрополит Гедеон, князь Четвертинський, хотів було включити Запорожжя до своєї єпархії і вимагав, щоб Межигір’я відізвало своїх ченців. Тоді запорожці постаралися, аби монастир залишився у старому статусі.
Козаки оберігали цей монастир від усіляких нападників. Запорозькі кошові, старшини і полковники вважали вищою почестю бути похованими у святій землі Межигір’я. Це був справжній український національний Пантеон…
1775 року Катерина ІІ ліквідувала Січ. Межигірський Спас став занепадати. Ууказом від 10 квітня 1786 року цариця скасувала чернечу обитель, а її приміщення віддала під фаянсову фабрику. 1884 року московський митрополит Платон відновив монастир, але через десять років тут чомусь створили жіночу обитель, яка проіснувала до приходу в Україну більшовицької влади.
Під час зведення на цій території номенклатурних дач відкрилася таємниця бібліотеки Ярослава Мудрого. Дослідники вважають, що вишгородська книгозбірня після смерті князя могла потрапити з його палацу до Межигірського монастиря. Адже відомий церковний діяч, історик та письменник Інокентій Гізель заповів свою величезну бібліотеку, яку збирав усе життя, саме Межигірському монастирю. Деякі з книг Межигірської бібліотеки збереглися, але, зрозуміло, як і більшість наших цінностей опинилися в Росії.
Зруйнувавши українську святиню, московські зайди з уламків храмів, монастирських стін, келій, потрощених фресок з ликами святих вимостили дорогу до Нових Петрівець. Не дивно, що віруючі старики, йдучи цією дорогою, завжди хрестилися. Хрестяться новопетрівці уже й тепер, підходячи до Дзвонкової криниці – єдиної вцілілої святині тих далеких часів, яку з великими потугами вдалося відстояти, аби її не обнесли парканом.
– Ми її відновили до 15-ї річниці незалежності України, адже водою з Дзвонкової вгамовували спрагу багато відомих українців. У цій землі поховано чимало видатних українців і духовенства, – каже Микола Васильович Ніколаєнко. – Місце не просто гарне, а дійсно святе, намолене. То наш «український Єрусалим»!
За роки владарювання Януковича у прем’єрському й президентському кріслі на території Межигір’я зведено дуже багато сучасних споруд та об’єктів. Резиденцію Віктора Януковича офіційно називають «Залісся», його покої – «Культурно-оздоровчим центром», а яхт-клуб, кінний клуб і гольф-клуб – «Центром відпочинку і здоров’я». Величезний будинок-палац «Хонка», оці «оздоровчі» комплекси з тенісними кортами, басейнами, фонтанами, штучними озерами з водоспадами і будинками на них, причал на березі Дніпра, підвал для вина та допоміжні споруди (оранжереї, насосна станція, будинки для прислуги), гаражний комплекс на сімдесят одиниць, вертолітний майданчик з ангаром – усе обнесено оновленим парканом висотою 6,5 м, вартість якого 6,8 мільйона гривень. Як бачимо, бійцям підрозділу «Беркут» тут є що охороняти, а головне – кого.
Щоб сфотографувати пропускний пункт, не може бути й мови. Доводиться від’їхати в село, а потім пішки непомітно підійти ближче до паркану, аби все-таки зробити декілька знімків. Безумовно, як було не згадати того, хто обіцяв нам покращити життя вже сьогодні: «Від кого ховаєтеся, пане Президенте? І чи допоможуть Вам ці розкішні маєтки й височенні паркани, зведені на кістках ченців, знайти спокій, мир і спасіння для душі?»
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Київ – Нові Петрівці – Луцьк
Фото автора
P.S. Редакція щиро дякує Володимиру Бабенку і Миколі Ніколаєнку за підготовку матеріалу.
| Comments: |
