Загадкове викрадення з могили залишилося нерозкритим Їхні душі зустрілися на небесах
Галина Петрівна та Євген Васильович Дмитруки побралися у 1984 році. У 1985-му народилася Люда, через п'ять років - Марійка, у 1993-му - Таня. Всі дівчатка змалечку дуже хворіли. Їм ставили найрізноманітніші діагнози і лише у 1996-му, після обстеження у столиці, всім трьом винесли страшний вирок - муковісцидоз. Це рідкісна спадкова генетична хвороба, що надзвичайно важко піддається діагностуванню та лікуванню.
Першою згасла другокласниця Марійка, не доживши до дев'яти років два місяці - у липні 1999-го. Перед цим її обстежували у Львові англійські лікарі. На третій день після похорону материнське серце щось запідозрило: не так лежали вінки і хрест був похилений. На наполегливу вимогу матері і з дозволу прокуратури розкопали могилу. Хтось викрав тіло дівчинки, забрав навіть одяг та іграшки, які лежали в труні. Це був шок для всього села. Після цього у Галиного свекра стався інфаркт - не витримало серце.
Вбита горем мати зверталася до різноманітних провидців та знахарок. Ясновидиця з Рівного приголомшила ще страшнішою новиною: "До року у вашій хаті знову буде покійник". І це передбачення збулося. У березні 2000-го нове страшне горе - від муковісцидозу померла семирічна Таня...
Після пережитого Галина Дмитрук наважилася народити четверту дитинку. Медики сказали: якщо буде хлопчик, то у нього цієї хвороби може й не бути. У вересні 2003-го народився син Віталик. А в квітні 2006-го Дмитруки похоронили третю дочку…
Нещодавно ми побували у Невіркові. Скажу відверто: їхали в село з тривогою і, водночас, з надією.
- Людочка померла у квітні 2006-го, проживши найдовше з усіх трьох дочок - 20 років, - пригадує ті трагічні події Галина Дмитрук. - Залишилися вишиті її руками подушки та рушники. Вона розуміла, що приречена. Бувало, сидить і плаче. Пояснювала: "Мамо, мені щось так захотілося поплакати…" Навіть не уявляю, як я це все витримала, - продовжує Галина Петрівна.
- Того ж літа ми Віталика тричі возили на обстеження в Київ. Скажу вам, страшно було, серце завмирало, - продовжує Галина Петрівна. - Здавали різноманітні аналізи і з надією очікували їхнього результату. Але столичні медики заспокоїли нас і страшний діагноз не підтвердили. Сказали, що хлопчик є носієм, але хвороби в нього немає. Слава Богу, синок наш росте здоровим. Він жвавий та рухливий.
У школі на перерві з дозволу мами та вчительки ми поспілкувалися з восьмирічним Віталиком Дмитруком. Він розповів, що в них у класі 11 хлопчиків і дві дівчинки. Він має багато друзів, найбільше любить читати казки.
А що сталося з викраденим із могили тілом дівчинки Марійки, так і залишилося загадкою. За 13 років - жодної зачіпки і ніякого сліду. Можливо, колись, як це буває в криміналістиці, цілком випадково таки вдасться розкрити таємничий злочин і з'ясувати його справжні мотиви.
Кость ГАРБАРЧУК,
Рівненська область
Фото автора
| Comments: |
