У турі є дорога Наполеона. А ще тут були амазонки?
Мабуть, не кожне віддалене село може похвалитися музеєм. А от в селі Тур на Ратнівщині, в населеному пункті, що межує із Білоруссю, вчителька історії місцевої школи Світлана Гнатюк нам люб'язно показує своє дітище. Світлана Михайлівна каже, що по крупинці збирала матеріали для музею нині вже покійна вчителька Ганна Йосипівна Євтушик. Жінка з гордістю каже, що їхній населений пункт - один з найдавніших на Ратнівщині. Село Тур в історичних документах офіційно згадується ще 1501 року. Вже тоді було 29 дворищ (а входило до кожного по кілька сімей). Вони сплачували найбільший податок у краї - 39 марок і 29 грошей. Пільгами не користувалися, а це означало, що село було досить заможним.
- А щодо назви, то є кілька версій: за однією - поселення названо на честь cлов'янського бога Тура, за іншою - нібито в цій місцині вбили останнього звіра - тура, - розповідає Світлана Михайлівна. - Науковці стверджують, що тут були… амазонки, що створювали військове формування. Тож не дивно, що жінок із Тура і нині на Ратнівщині вважають гарними, принциповими, - підсумовує краєзнавець.
Це село добряче потріпала історія. Старожили стверджують, що краєм проходили війська Наполеона (російсько-французька війна відбулася 1812 року). І в лісі біля Тура є навіть дорога, яку називають Наполеоновою.
Взагалі люди з нашого села в різні роки брали участь не в одній війні. Наприклад, родина Омеляна Євтушика передала музею дуже цікавий експонат - книжечку про династію Романових, яку видавали всім солдатам царської армії. Відзнаку за участь у російсько-турецькій війні 1863-64 років подарували громаді рідні Нестора Євтушика. Є тут і видання 1896 року для солдатів, де міститься інформація про імператорський двір, молитви, які потрібно знати воякові під час служби, оповідання на історичну тематику, статутні вимоги і рангові взаємовідносини (і люди це зберегли). Федір Головійчук був учасником російсько-польської війни 1920 року. Одяг тих часів його родина передала музею. А от Омелян Захарчук навіть дипломатик для книжок пожертвував, - продовжує Світлана Гнатюк.
Про те, що в Турі любили читати, жили грамотні люди, свідчить той факт, що в гарному стані зберігся "Народний самоучитель" 1897 року випуску та "Азбука".
У музеї на видному місці - фото учасника штурму Зимового палацу Семена Рузюка, Євдокима Мусейчука, який брав участь у Жовтневому перевороті, Якова Головія, який служив на крейсері "Аврора", Тимофія Микитюка, який захищав Брестську фортецю, Пилипа Дмитрука, якого за заслуги у Першій світовій війні нагородили аж двома Георгіївськими хрестами.
- Понад двісті наших односельчан воювали на фронтах Другої світової, з якої не повернулося більше сотні людей, - додає вчителька історії. - Кілька десятків жителів Тура були вивезені на примусові роботи в Німеччину (маємо вражаючі світлини тих часів). Крім того, у селі 9 січня 1942 року було розстріляно сто осіб єврейської національності. У 1981-му на місці трагедії проводилися розкопки і там виявили навіть скелетики дітей. Старожили кажуть, що євреї дружелюбно ставилися до українців. Мали пекарню, швейний цех, був і єврейський лихвар, у якого люди позичали гроші.
Відвідувачів тут не бракує: приходять діти, гості, які приїжджають відпочивати до озер, а їх у Турі аж чотири.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото автора
| Comments: |
