На трьох сотках вирощує до ста сортів овочів та фруктів
Єфрем Нагрода із Володимира-Волинського своїм хобі займається уже років 40 з хвостиком. За цей час зібрав купу журналів та книг про садівництво та городництво, підготував дуже зручний каталог. Вирощує понад 40 сортів помідорів, до 30 - перцю, по кілька сортів аґрусу безколючкового, смородини, винограду, фруктові дерева … Все це вміщається на трьох сотках біля приватного будинку у місті.
А почалося усе зі звичайного журналу про сад та город, який йому виписала дружина. Він почитав - і аж загорівся ідеєю щось своє виростити. Почав зі смородини: посадив три гілочки нового сорту. На тому прутику, який доводилося підпирати кілками, листочків не було видно, бо все було обліплено ягодами, завбільшки із вишню.
Фруктові дерева - то особлива гордість господаря. Є у нього ультраранні абрикоси, персики, яблуні, щеплені на кущах терену, і навіть екзотичні ківі.
- Це ж яке досягнення - спостерігати, як ківі цвіте! - захоплено вигукує Єфрем Петрович. - Адже ця рослина буває із жіночими квітами та чоловічими і потребує спарювання. То я жіночою "статтю" розжився давно, а от за "чоловіком" для неї попобігав. От чекатиму наступного року повного цвіту, а за ним і плодів.
Але чи не найбільшої популярності принесли Єфремові Петровичу кабачки:
- Довгенькі, до метра, а то й більше, із маленькою головкою, де збирається насіння, - описує він свої диво-кабачки. - Звичайний овоч, тільки й гляди, щоб не перестиг, а мої кабачки ціле літо висять і "не старіють". Та ще й мають цікаву особливість: можна від них відрізати частину, а вони не псуються, ростуть собі далі.
Зізнається Єфрем Петрович, що листується з такими ж любителями, як і він. Якось отримав лист від сибіряка з Архангельська. Чоловік розповідав, що він народився і виріс на українських землях, а тому ще й досі пам'ятає смак страви, яку варила йому мати ранньою весною - волок. Відварена, заправлена цибулькою та часничком, мовляв, смачнішого він відтоді не куштував!
- Я набрав насіння, та й вислав чоловікові, - розповідає Єфрем Петрович. - Коли ж отримав відповідь, то ледь не плакав - настільки бентежні слова подяки у ньому були. Чоловік писав, що коли він смакував власно вирощеною лободою, то відчував Україну, свій край, родину, своє дитинство та молодість.
Єфрем Петрович зізнається, що не мислить свого життя без улюбленого заняття. Рослинам він співає, з ними розмовляє. Можливо, тому за всі ці роки не пам'ятає жодного саджанця чи насінини, які б не прижилися чи не виросли!
Мирослава КОСЬМІНА,
Волинська область
Фото автора
| Comments: |
