“Збираєш гриби – і ніби хтось дивиться тобі в спину”
Додому із фронтів Другої світової не повернулося понад 100 жителів Скулина. А ще більше загинуло в лісах навколо села, були невинно вбиті чи померли від ран. Старожили розповідають, що між Стеблями і Скулином був радянський госпіталь. Коли визволили Ковельський район від фашистської окупації, там розмістили табір військовополонених німців. 79-річний Андрій Самрук розповів, що підлітком бігав туди з хлопцями подивитися на них:
- У цьому місці ще за Польщі жили лісники. Коли ж погнали ворогів, то набудували бараків, в яких розмістили полонених. Німці працювали на пилорамі, заготовляли ліс. Як зараз бачу, як по кілька чоловік вантажили великі колоди на лісовози. Згодом ліс відвозили в Ковель, - згадує Андрій Антонович. - Їх там охороняло багато кадебістів.
- Які з німцями не церемонилися, - додає Анатолій Чаус, родина якого також оплакувала горе, бо втратила на війні годувальника-батька. - Старші люди переповідають такий випадок: один із полонених прийшов до хати Петра Ющика і попросив їсти. А жінка якраз витягла з печі пироги. За ним у хату зайшов кадебіст. Німець став проситися: "Віддам годинника, тільки випусти з хати живого". Радянський страж годинника взяв і сховав в кишеню, а німця... розстріляв. Отака домовленість, отаке чесне слово... А хіба той німець у чомусь винен був?
Анатолій Чаус, і Андрій Самрук стверджують, що хоронили померлих чи розстріляних відразу біля бараків у два ряди, на кожній могилі встановлюючи березовий хрест. У могилу клали і по три-чотири тіла, перестеляючи гіллям.
- Війна не розбирала, люди були жорстокими, - продовжує Анатолій Чаус. - І серед наших були нелюди, а серед німців не всі душогуби. Пригадую, мама розповідала, що на початку війни, коли вже в лісах ходили партизани, німці влаштовували на них "полювання", бо ті підривали біля Ковеля колії. Наша родина жила на хуторі, то партизани якось сховалися в житах біля нашої хати. Німці - за ними. Підпалили хату, щоб партизани більше по хуторах не шастали. А побачивши матір з дітьми, німці пригостили їх цукром і сказали: "Виводь з хліва корову, щоб не згоріла, бо в тебе діти…Їх треба годувати." Пожаліли...
- Так, в наших лісах ходили не тільки партизани, але й упівці, - каже Андрій Самрук. - Часто комуністи вбивали мирних жителів, а списували на хлопців з лісу.
Керівник скулинської громади Петро Рудень каже, що і справді навколо села є могили радянських воїнів, якими опікується сільська рада, є пам'ятник борцям за волю України, є хрест на місці, де стояв військовий госпіталь. А там, де був табір військовополонених німців, уже все заросло лісом. Одного разу якась громадська організація надсилала в сільську раду запит, скільки там людей захоронено, але достеменно сказати ніхто не зміг. Люди стверджують, що на тому місці добре ростуть гриби. Однак, коли йдеш по лісі, то ніби хтось дивиться тобі у спину…
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
