Трапилося це у Рівному. У лікарню привезли діда з «букетом» старечих болячок. Тиждень лікують, другий… Не допомагає. На старенького ще й напало безсоння. Якось медсестра дала діду на ніч заспокійливе – анальгін з димедролом. Хворий випив та й заснув. А вночі діду припекло йти у відхоже місце. Вертаючи назад, старий переплутав двері палат і зайшов до жіночої. У темряві почав вмощуватися на чуже ліжко, де спала баба з давнім радикулітом. Прокинувшись від штурхання, старенька відкрила очі і раптом як заволає з переляку:
– Рятуйте, людкове! Це мій дід з того світу за мною прийшов, а я ще хочу пожити.
Схопившись з ліжка, баба прудко чкурнула з палати і прямісінько до чергового лікаря.
Потім розказувала, що коли побачила перед носом худого, мов голобля, дідугана та ще із сивою бородою, подумала, що це її смерть прийшла у подобі чоловіка Савелія. І в ту мить їй так захотілося жити!
Вранці під час обходу лікар зафіксував диво: бабин радикуліт ніби рукою зняло. Підлікувався і забудькуватий дід. Вподобали старенькі один одного й стали жити разом.
Олександр ХОМЕНЧУК
Comments: |