Думки штірліца озвучував поліщук
У поліському містечку Річиця в Білорусі сто років тому в сім’ї лісозаготівельника народився Юхим Копелян. Його голос за виразністю дикції та своєрідністю тембру нічим не поступався славетному оголошувачу зведень Совінформбюро Левітану.
У дитинстві Юхим мріяв стати художником або архітектором, отож після школи вступив у Ленінградську художню академію на архітектурний факультет. Але якось юний студент, сподіваючись трохи підзаробити в масовках, прийшов у театр, який і заворожив його на все життя. Він вступив до театральної студії, хоча спочатку не все складалося: на першому курсі Копеляна навіть збиралися виключити. Врятувала громадська робота – був головою студкому.
Здобувши професію актора, Копелян деякий час грав непомітні ролі в непомітних спектаклях. Виконуючи роль уперше, молодий актор дуже хвилювався. Через це з ним траплялися різні казуси. Одного разу замість дверей вийшов на сцену через… вікно. Розповів про цю халепу своєму колезі, а той зауважив: «Ти не тільки зайшов через вікно, а й вийшов через… камін». З часом Копеляна стали запрошувати відомі режисери, з’явились і ролі в кіно. Всесоюзну славу принесла йому роль отамана Бурнаша в кінодилогії про невловимих месників. Після фільму Юхим навіть отримав прізвисько Бурнаш, а московські діти, помітивши на вулиці «отамана», кидали в нього сніжками. Полюбився глядачам, попри ідейну негативність, і «куркуль» Кафтанов у серіалі «Вічний поклик». А в телесеріалі «Сімнадцять миттєвостей весни» Копелян озвучував думки Штірліца. До закадрового читання тексту він ставився як до ролі: приходив завжди поголений й обов’язково в чистій білій сорочці. Любив жартувати: «Я тут у вас не Юхим Захарович, а Юхим Закадрович».
До речі, за авторський текст, прочитаний у фільмі «Сімнадцять миттєвостей весни», Копелян був відзначений Державною премією. Але посмертно – через кілька років після виходу фільму на екрани.
Помер актор на шістдесят третьому році життя від повторного інфаркту – в лікарні містечка Мельнич’ї Руч’ї під Ленінградом. Товстоногов, художній керівник Ленінградського Большого академічного театру, де Копелян пропрацював 43 роки, сказав: «Із театру пішла совість».
Микола ШМИГІН
| Comments: |
