У зоні відчуження – натовпи туристів та ліс замість міста
26 квітня 26 років тому багатостраждальна українська земля стала епіцентром найбільшої ядерної аварії ХХ століття. Чомусь запам’яталися слова українського гумориста і сатирика Андрія Крижанівського, датовані ще кінцем 80-х років минулого століття: «Пишу тобі з невідомої квітучої республіки, яка стала відомою всьому цивілізованому світові після феєрверка в Чорнобилі і наступної травневої демонстрації, яка продемонструвала, незважаючи на радіофобію шведського радіо, всенародну радість з приводу входження мирного атома у кожний наш дім».
Як він влучно описав ситуацію! Стільки років минуло, а проблем із «входженням мирного атома» так і не поменшало. Об’єкт «Укриття», зведений над зруйнованим енергоблоком відразу після аварії, поступово розвалюється. Термін його експлуатації збігає 2016 року, а починати будувати новий потрібно було ще «позавчора». Не дай Бог, обвалиться – страшно навіть уявити, які наслідки чекатимуть тоді Україну. Минулого року країни-донори зібрали 760 мільйонів євро (за іншими джерелами – 740 мільйонів) для спорудження нового укриття. З’явиться над зруйнованим реактором арка чи знову гроші осядуть у чиїхось кишенях – питання часу. Адже терміни завершення будівництва нового саркофагу вже неодноразово переносилися, а вартість робіт за цей час порожніх балачок і обіцянок-цяцянок зросла удвічі.
Зараз на забрудненій території працює понад 3,5 тисячі людей. Ще близько 300 – самосели. МНС запевняє, що радіаційна ситуація тут стабільна, а отже, можна жити та працювати. Тож до зони відчуження доріжки не заростають. По них із задоволенням і якимсь дивним захватом (судячи з відгуків в Інтернеті) тепер ходять натовпи туристів. Переважно іноземці: норвежці, американці, німці, росіяни. Недарма, коли у 2008 році американське видання «Форбс» опублікувало рейтинг найбільш унікальних туристичних місць – Чорнобильська зона там посіла перше місце. Приїжджають за гострими відчуттями і українці. Турфірми просять за такий екстремальний відпочинок 800-1400 гривень, у який входить «екологічно-чистий обід у чорнобильській столовці».
Туристи потім діляться враженнями в Інтернеті: «У річці біля АЕС плавають десятки сомів. Це справжні монстри – кожен екземпляр до двох метрів завдовжки. Кажуть, цю чорнобильську сом’ятину відловлюють і машинами возять на Київ…» «Місто Прип’ять вже не схоже на місто-привид, тепер це місто-ліс. Навколо не видно будинків – лише кущі і дерева, немов джунглі. На асфальті біля застиглого «чортового колеса» у парку хтось виклав трупики щурів і крота. «Це, мабуть, для фотографії зробили, – бідкався наш гід. – Потім надрукують у газеті й казатимуть, що гризуни здохли від радіації». У школах на дошках та стінах написи від тих, хто вчився тут 20-25 років тому. Наприклад: «Привет бывшим ученикам СШ №2. На момент аварии учился в 4-б классе. Буду рад с вами встретиться». І номер мобільного. У квартирах та будинках майже скрізь зрізані радіатори опалення, демонтовані газові плити, вирвані вимикачі та розетки. Очевидно, це робота мародерів. Зірвали, вивезли, а потім продали на базарі. Може, зараз стоїть у когось на дачі батарея з Прип’яті…»
Мирослава КОСЬМІНА
| Comments: |
