У Польщу тепер нескладно їздити по товар
Марек МАРТІНЕК
Про нововведення розповідає Генеральний Консул Республіки Польща Марек Мартінек
Наша зустріч із паном Мареком Мартінеком, Генеральним Консулом Республіки Польща в Луцьку, була організована для того, аби ближче познайомити його з нашими читачами й почути думку Консула стосовно співпраці і взаємовідносин між обома нашими державами й, зокрема, Волинською областю та Республікою Польща.
– Пане Консуле, розкажіть, як Ви потрапили на дипломатичну роботу у луцьке консульство, чи звикли уже до нашого міста?
– В Луцьк переведений рішенням Міністерства закордонних справ із Білорусі, де працював начальником консульського відділу посольства Польщі в Мінську. Раніше в Луцьку не був, але місто мені знайоме, адже до Другої світової війни воно входило до Польщі. Україну теж трохи знав – проїжджав через неї не раз, працюючи у Грузії. Автомобілем через усю Україну діставався до Іллічівська, а звідти – до Тбілісі, таким чином відвідував ваші міста. Після столичних мегаполісів у Луцьку дуже зручно і комфортно. Щоб кудись доїхати, вистачає десяти хвилин, тож майже одночасно можна побувати на декількох заходах. Мені тут подобається, і до Польщі близько. Україна дещо нагадує Польщу, хоча має свої особливості, а саме: чималі простори, ліси. Ваші природні ресурси надзвичайно великі.
Хоча за освітою я геолог, але так склалося, що коли в Польщі розпочалися переміни, втратив роботу. Тоді подав анкету у польське МЗС, оскільки знав російську мову. Вперше виїхав на дипломатичну роботу в Білорусь, працював ще в Грузії і Литві. Родом із Кракова, але зараз із сім’єю живемо у селі біля Варшави – там спокійно, бо гамірне місто уже не для мене. Син дорослий, навчається у вузі.
– Пострадянські країни, у яких Ви працювали, відрізняються між собою, чи все-таки на них залишився совковий відбиток?
– Якщо говорити про національний менталітет, то різниця між країнами є. Простий приклад, який стосується віз. Українці можуть оформити візу, пояснюючи, що їдуть в Польщу за запрошенням, а насправді вони прямують зовсім в іншу країну Європи. Білоруси так не зроблять: якщо оформили візу до Польщі, то вже нікуди не поїдуть, вони більш дисципліновані, привчені до порядку. В білорусів дуже чисто. Нещодавно, виїхавши на пікнік до озера неподалік Маневичів, побачив, як люди, котрі там відпочивали, залишили сміття, пляшки. Не міг зрозуміти, чому вони не спакували його в мішки і не відвезли до смітників? Хто б не приїхав на природу, хоче, насамперед, помилуватися її красою, а не брудом. Думаю, це наслідок того, що українці довгий час перебували під впливом радянської системи, де все було колективне, а отже, нічиє, і це не прищеплювало відповідальності. Приватна власність формує зовсім інший підхід до всього і у ставленні до навколишнього середовища теж. З часом все зміниться, адже коли їздив через Україну в Грузію у 2003-2005 роках, то ситуація була гіршою, ніж зараз. Тепер спостерігаю, що українці прагнуть до більшого порядку й чистоти. Побачивши, як живуть за кордоном, зрозуміло, задумалися: а чому б і нам так не жити? Тобто і менталітет з часом змінюється. Певно, 20 років незалежності мало для великих перемін.
– Якщо говорити про бізнесові чи інші домовленості, де легше знаходити спільну мову з владою?
– У кожній державі свої особливості. Для прикладу, у Білорусі легше отримати дозвіл для ведення бізнесу, але потім є проблеми з податками: там їх стільки, що важко розібратися. Треба мати дуже досвідчених бухгалтерів. У Грузії працював у важкі часи, коли платили, як хотіли. Якщо раніше говорили, що хороше перехрестя в Тбілісі коштує п’ять тисяч доларів, то після поліцейської реформи, проведеної Саакашвілі, усе це відійшло.
– Пане Консуле, чи є якісь нововведення в оформленні віз?
– Ми відкрили два візові центри, які прийматимуть документи для оформлення віз, що зменшить черги в консульстві і полегшить процес їх видачі. Щоб дістатися з Рівного до Луцька, треба згаяти час і витратити гроші. Тобто жителям Рівненщини це нововведення набагато зручніше. Нам теж допоможе зекономити час, аби використати його для оформлення документів. Думаю, що ті, хто подасть документи через ці центри, отримають візу протягом п’яти днів. У Рівному такий центр відкрили 17 квітня на вулиці Симона Петлюри, 22, а у Луцьку – 20 квітня на вулиці Рівненській, 26.
Тепер, якщо хтось хоче відвідати Польщу, щоб купити там товар, може отримати так звану “шопінг-візу”. Запрошення з Польщі при цьому уже не потрібне. Спочатку видається одноразова віза терміном до 10 днів (її вартість 35 євро). Якщо людина зробила покупки на своє прізвище на відповідну суму, то після цього може отримати візу на півроку і довше (чим більше товару купили, тим довготриваліша буде наступна віза). Загалом основні документи, які необхідні для оформлення візи, залишаються тими самими: дозвіл на роботу чи запрошення, анкета, фотографія, закордонний паспорт, український паспорт і його копія, медична страховка. Можливі нюанси, коли необхідно надати додаткову інформацію.
– Яким чином польське консульство сприяє культурному обміну між двома країнами?
– Для культурного обміну робимо чимало. Організовували виступи польських джазових колективів, виставку ікон “Святі покровителі Польщі й України” (авторство сучасних польських та українських іконописців) у Луцьку, Сарнах, Маневичах, Дубні. Допомогли українським художникам показати свої роботи в Хелмі. Хелмські фотохудожники приїжджали зі своїми роботами в Україну. Зараз у Луцьку будуть проводитися дні Європи, думаю, що для цього на конкурси виділимо призи. Зрозуміло, що така співпраця завжди корисна для обох народів.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
м. Луцьк
| Comments: |
