Мала своїх двох дітей… і взяла ще п’ятеро чужих
Тепер возить їх по світу та збирає гроші їм на квартири
Ковельський приватний нотаріус Наталія Козоріз чудово зуміла поєднати кар'єру із народженням двох дітей як мати одиначка. А близько двох років тому взяла на виховання ще п'ятеро сиріт, вирішивши, що новозбудований будинок надто великий для її сім'ї…
- Чомусь я ще змалку знала, що у мене буде машина, свій будинок, улюблена робота, - розповідає Наталія Степанівна. - Ще школяркою вирішила, що у житті всього доб'юся сама. Спробувала себе у бізнесі. А потім вже зайнялася улюбленою справою по спеціальності - стала нотаріусом. Пам'ятаю, будувала будинок і все повторювала: "Коли я вже нарешті відпочину?" А мені відповідали: "Ви нове заняття знайдете і знову будете бігати".
- І куди Ви направили свою енергію після новосілля?
- Взяла на виховання п'ятеро дітей… Марійка, Павло, Петрик, Інна і Богдан - рідні між собою, сироти при живих батьках.
- Як вони з'явилися у Вашому житті?
- Ну… я збудувала дуже великий будинок, який здавався порожнім для сім'ї із трьох осіб. Якось випадково зустріла знайому з управління сім'ї та молоді. Вона жалілася, що саме йде із суду, на якому батьків-алкоголіків позбавили прав - діти залишилися сиротами. Знайома це говорила, а мене ніби хвилею обдало. Ясно і чітко я зрозуміла: буду брати саме цих дітей. Це - моє! І ось, вже скоро буде два роки, як вони зі мною.
- Важко будували стосунки з дітьми?
- Так, спочатку - надзвичайно важко. Найскладнішою була Інна (їй зараз чотири роки) - справжнє вовченя. Всього боялася, жодного слова не говорила. Ті, хто її побачив через рік - не впізнають. Заговорило дитя, посміхатися почало. А от у Марійки (зараз їй 15), найстаршої, якраз бушували гормони перехідного віку. Нервів попсувала.
- Уявляю, як Ваш звичайний ритм життя перевернувся із ніг на голову з появою дітей?
- Так, мушу крутитися. Зараз життя потрохи налагоджується. Інна і Соломія ходять в садочок, із Бодею мені допомагає няня. Марійка - вчиться у технікумі. Петрик із Павликом - ще й відвідують художню школу.
- Рідних батьків не згадують?
- Марійка і хлопці - періодично. Лише після того, як ми поїхали у село, де вони жили, постояли біля їхньої хати, а батьки навіть носа не показали - діти похнюпилися. Адже подивитися на них висипало півсела, але тільки не мама з татом.
- Чула, що Ви затята мандрівниця, багато подорожуєте?
- Дуже люблю цю справу! Де я була - вже й не беруся лічити. І наявність стількох дітей мені не завада - ми всі разом тепер їздимо! Боюся, я їх розбалую цими поїздками...
- Фінансів вистачає?
- Гроші, які виплачує держава дітям та мені, як матері-вихователю, я не знімаю. У майбутньому хочу кожному купити по квартирі чи хатинці, дивлячись, де вони облаштуються.
Мирослава КОСЬМІНА,
Волинська область
| Comments: |
