До церкви приносили святити навіть печених поросят
Пригадую, як ми дітьми чекали, коли святитимуть паску. Мама розказувала, як усі готувалися до цього великого свята.
Перед Великоднем люди прибирали свої оселі, білили, прали, замітали подвір’я і впорядковували могили, так як і тепер. Моя бабуня, повечерявши у живний (чистий) четвер, то аж на Великдень їла свячену паску і яйце. У Великодню п’ятницю нічого не їли, аж доки не винесуть плащаницю, і всі ішли до церкви. Паски пекли в четвер, у п’ятницю не можна було, тож я досі дотримуюсь цього звичаю.
Чим багатший був господар, тим більшу паску мав принести в храм. Всі хатні люди мали йти до церкви. А скільки треба було всякого посуду, кошиків! Діти несли яйця в тарелях, старші витягали зі скрині довге саморобне полотно, обриси його називали, робили клуночок, клали туди паски.
На Великдень зранку всі люди ходили навколо церкви та обставляли всякими смачними наїдками. В нецьках багачі приносили навіть печені поросята з хроном, у великі миски клали писанки, були й кишки, начинені гречкою та шкварками. Запах такий розносився, що не було сил стояти, але нам, дітям, не давали нічого їсти, поки не посвятиться. Свяченою їжею снідали і знову поспішали до церкви: хлопці били в дзвони, щоб бджоли швидше роїлися. Під церквою аж до темної ночі бавилися діти.
Зараз столи гнуться від наїдків, з-за кордону везуть дорогі костюми, а люди все одно сердиті і незадоволені. Хоч колись жили бідно, не всі мали великі кошики смачної їжі, гарний одяг, але було весело, серце співало разом із дзвонами, як належить на Великодні свята.
Марія ШИПКА,
село Вербляни,
Яворівський район,
Львівська область
| Comments: |
